АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Сопруна В.В., Матківської М.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю прокурора: Колівошко С.М.,
за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в рахунок погашення боргу,
за апеляційною скаргою прокурора Калинівського району Вінницької області на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2010 року, -
встановила:
В вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в рахунок погашення боргу. Посилається на те, що 01.03.2008 року він позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 17000 грн., які останній зобов'язався повернути у строк до 01.06.2010 року. В підтвердження зазначених обставин відповідач власноручно написав розписку в якій зобов'язався повернути борг до 01.03.2010 року грошима або майном. Однак, до цього часу своїх зобов'язань не виконав, тому позивач змушений був звернутися в суд даним позовом та просив стягнути з відповідача суму 17000 грн., стягнення якої здійснити за рахунок земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визнати за ним право власності на дану земельну ділянку.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 17000 грн., стягнення якої здійснити за рахунок земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3126 га, вартістю 16960,26 грн., яка розташована на території Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №409260, виданого Калинівською районною державною адміністрацією 21.02.2008 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3126 га, вартістю 16960,26 грн., яка розташована на території Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №409260, виданого Калинівською районною державною адміністрацією 21.02.2008 року. Видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3126 га, вартістю 16960,26 грн., яка розташована на території Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 170 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, прокурор Калинівського району Вінницької області, який не брав участі у справі у суді першої інстанції, 22.11.2010 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2010 року поновлено прокурору Калинівського району Вінницької області строк на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2010 року.
В апеляційній скарзі прокурор Калинівського району Вінницької області зазначав, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому просив таке рішення скасувати та ухвалити нове яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2008 року позивач ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 17000 грн., які останній зобов'язався повернути у строк до 01.06.2010 року. В підтвердження зазначених обставин відповідач власноручно написав розписку в якій зобов'язався повернути борг до 01.03.2010 року грошима або майном.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність боргових зобов'язань ОСОБА_1 підтверджується, тому на підставі ст.1046 ЦК України з відповідача підлягає стягненню сума 17000 грн., стягнення якої слід здійснити за рахунок земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3126 га, вартістю 16960,26 грн., яка розташована на території Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №409260, виданого Калинівською районною державною адміністрацією 21.02.2008 року.
Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ухвалене судом першої інстанції рішення суперечить вимогам п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року ( із змінами, внесеними відповідно до Постанови Верховного Суду України № 2 від 19 березня 2010 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ»). Так, зокрема, не може здійснюватись перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов’язання власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав...) на земельні ділянки щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності , крім вилучення ( викупу) її для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі ( на місцевості) власникам земельних часток ( паїв) для ведення особистого селянського господарства. Адже, у в даному випадку земельна ділянка ОСОБА_2 площею 1,3126 га являється земельною часткою( паєм).
Також ухвалене судом першої інстанції рішення суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до яких до закінчення дії мораторію забороняється відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з вимогами ст.ст.1, 2 Закону України «Про судоустрій України» завданням суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави на засадах верховенства права, органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами.
Судом першої інстанції при ухваленні рішення проігноровані положення матеріальних законів, які регулюють спірні правовідносини, не дотримані вимоги процесуального закону в частини повного та всебічного з’ясування обставин справи, рішення є необґрунтованим та незаконним, як того вимагає ст. 221 ЦПК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та зібрані у справі докази належної уваги не звернув. За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, зокрема передачі земельної ділянки ОСОБА_1
Судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу прокурора Калинівського району Вінницької області задовольнити
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2010 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в рахунок погашення боргу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун