Справа № 2 - 2014
2010 р.
РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
7 грудня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
секретаря Буга Р.М.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
17 листопада 2010 року позивач звернувся з цим позовом до суду в якому вказав, що в ст. 1 КПК України зазначений порядок провадження по кримінальній справі та повідомлення громадян.
03.12.2009 року суддя Жмеринського міськрайонного суду в своїй постанові фіксує порушення прокуратурою порядку провадження по його скарзі. 29.12.2009 року той же суддя фіксує порушення прокуратурою вимог ст. 236 КПК України.
15.11.2010 року суддя Заярний фіксує порушення прокуратурою вимог КПК України.
В зв’язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що діями прокуратури порушені його права, захищені ст. 2 КПК України, в зв’язку з цим йому нанесена моральна шкода, яка полягає в тому, що він не може спокійно спати, так само як депутат Верховної Ради - Бута, якому Печерський суд м. Києва присудив 20000 грн. моральної шкоди за безсонню, яку йому зобов’язаний відшкодувати журналіст. На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 1176 ЦК України, ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину…» від 1994 року просив суд: визнати порушення прав та інтересів громадянина ОСОБА_1 зі сторони Жмеринської прокуратури; стягнути з Жмеринської прокуратури через Державне казначейство України 20000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1; судові витрати покласти на користь відповідача.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, та пояснив, що в зв’язку з скасуванням судом 03.12.2009 року, 15.11.2010 року постанов Жмеринської міжрайонної прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Жмеринських електричних мереж, за його заявами, в нього виникла безсоння, тому йому спричинена моральна шкода в сумі 20000 грн.. Доказів, про його безсонню у нього немає. Тому просив суд задовольнити його позов на підставі внутрішнього переконання, і стягнути на його користь моральну шкоду з прокуратури в тій сумі, яку суд вважатиме достатньою в межах 20000 грн..
Також пояснив, що до Державного казначейства України він претензій не має, воно не порушувало його прав, вказав його відповідачем лише з тих підстав, що через Державне казначейство здійснюються виплати.
Крім того наголосив, що просить суд, при вирішенні його позову застосовувати ч. 6 ст. 1176 ЦК України, а не ч. 1 цієї Статті шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної дії, рішення прокуратури.
Представники Жмеринської міжрайонної прокуратури ОСОБА_2 позов не визнала повністю, вважає його безпідставним та не обґрунтованим, пояснила, що дійсно 03.12.2009 року Жмеринським міськрайонним судом була скасована постанова винесена помічником Жмеринського міжрайонного прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи відносно юрисконсульта Жмеринських електричних мереж ОСОБА_3. Відмовні матеріали було повернуто Жмеринському міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки. Після проведеної додаткової перевірки, нею – помічником Жмеринського міжрайонного прокурора ОСОБА_2, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно юриста Жмеринських ЕМ ОСОБА_3. Дана постанова ОСОБА_1 була оскаржена до Жмеринського міськрайонного суду, а 02.03.2010 року розглянута, за наслідками розгляду якої суд виніс постанову про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду. Тому, ця постанова в даний час є чинною і ніким не скасована, а отже у ОСОБА_1 немає будь-яких підстав на відшкодування моральної шкоди. ( На запитання суду до ОСОБА_1 – він підтвердив, що постанова за підписом помічника прокурора ОСОБА_2 не скасована).
Крім того, постановою Жмеринського міськрайонного суду від 15.11.2010 року скасовано постанову, винесену помічником Жмеринського міжрайонного прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб «Жмеринські електричні мережі», а матеріали справи повернуто до Жменинської міжрайонної прокуратури для проведення додаткової перевірки. На виконання постанови суду в межах 10-ти денного строку було проведено перевірку і винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб «Жмеринські електричні мережі», яка в даний час не скасована, а отже ОСОБА_1 і з цих підстав немає права на відшкодування моральної шкоди. (На запитання суду - ОСОБА_1 підтвердив, що за результатами додаткової перевірки його заяви прокуратурою 03.12.2010 року прийнято постанову, яку він на руки ще не отримав, і має намір її оскаржити).
З підстав викладених вище, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
Представник Державного Казначейства України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений і сторони вважають за можливе розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
03.12.2009 року постановою судді Жмеринського міськрайонного суду, за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1, постанову від 06.11.2009 року помічника Жмеринського міжрайонного прокурора Омельчук А.В. про відмову в порушені кримінальної справи за ст.ст. 383, 384 КК України відносно юрисконсульта Жмеринських електричних мереж ОСОБА_3, - скасовано, відмовні матеріали направлено для організації додаткової перевірки (а.с.3).
Після проведеної додаткової перевірки, 04.03.2010 року помічником Жмеринського міжрайонного прокурора ОСОБА_2, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно юрисконсульта Жмеринських ЕМ ОСОБА_3 за ст.ст. 383, 384 КК України. Дана постанова ОСОБА_1 була оскаржена до Жмеринського міськрайонного суду, за наслідками розгляду якої 02.03.2010 року суд виніс постанову про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду (справа №4с-29/2010р.).
Таким чином, постанова прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи відносно юрисконсульта Жмеринських ЕМ за ст.ст. 383, 384 КК України на даний час є чинною.
15.11.2010 року постановою судді Жмеринського міськрайонного суду, за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1, скасовано постанову старшого помічника Жмеринського міжрайонного прокурора Тарадай Л.О. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб «Жмеринські електричні мережі», за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 366, 367 КК України. Справу направлено до Жмеринської міжрайонної прокуратури для додаткової перевірки (а.с.6-7).
Як було встановлено в судовому засіданні з пояснення представника Жмеринської міжрайонної прокуратури – ОСОБА_2, за наслідками проведеної додаткової перевірки скарги ОСОБА_1 03.12.2010 року постановою старшого помічника Жмеринського міжрайонного прокурора було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб «Жмеринські електричні мережі», за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 366, 367 КК України. Дана постанова в даний час ніким не скасована.
ОСОБА_1 дані свідчення ОСОБА_2 підтвердив.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий режим відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Акти правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов'язання, визначені у ЦК вичерпним чином. Так, відповідно до статті 1176 ЦК України, спеціальний делікт виникає у разі: незаконного засудження фізичної особи. Засудженою визнається фізична особа, у відношенні якої має місце обвинувальний вирок суду, винесений відповідно до ст. 332 КПК України ; незаконного притягнення фізичної особи до кримінальної відповідальності. Притягненим до кримінальної відповідальності визнається громадянин, у відношенні якого органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури винесена постанова про притягнення як обвинуваченого (статті 131-132 КПК) ; незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд. Взяття під варту та підписка про невиїзд як запобіжні заходи можуть бути обрані органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду за правилами статей 151, 155 КПК України ; незаконного затримання. Затриманою вважається особа, яка затримана по підозрі у вчиненні злочину (ст. 431 КПК).
Для настання відповідальності за ч. 1 ст. 1176 ЦК України, необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя, виникає за умови: постановлення судом виправдувального вироку ( ч. 4 ст. 327 КПК) ; скасування незаконного вироку суду. Незаконний вирок суду може бути скасований при перегляді справи в апеляційному (ст. 366 КПК) або касаційному (ст. 396 КПК) порядку; закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства (ст.6 КПК України).
За ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичні особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду, встановлюється законом.
Таким чином згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода заподіяна фізичній особі внаслідок незаконної дії, рішенням прокуратури відшкодовується на загальних підставах, встановлених спеціальним Законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Згідно ст. 2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи, закриття справи про адміністративне правопорушення, а також у передбачених законом випадках в разі завдання шкоди оперативно – розшуковими заходами.
Згідно п. 5 ст. 3 цього Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.
Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення;
За ч. 4 ст. 4 Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно ст. 12 цього Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Згідно ст. 13 цього Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Загальними умовами притягнення до відповідальності є протиправність діяння, шкода, причинно-наслідковий зв'язок між ними та вина.
Як вказано в п. 5 Постанови пленуму Верховного суду "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.95р. - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди. Протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходив.
Позивач в позовній заяві вказав, що діями Жмеринської міжрайонної прокуратури, які виразились у винесенні постанов про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб «Жмеринські електричні мережі», йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він не може спокійно спати. Проте, даний факт не знайшов свого підтвердження ні в матеріалах справи ні в показах позивача.
Доказів, які б підтверджували факт спричинення ОСОБА_1 діями прокуратури моральної шкоди позивач суду не надав.
Доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 безсонні, а також будь яких інших моральних чи фізичних страждань, внаслідок дій відповідача – Жмеринської міжрайонної прокуратури – позивач не надав.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 56 Конституції України; ст. 1176 ЦК України; ст.ст.1,2, 3, 4, 12, 13 « Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»; ст.ст. 10, 27, 31, 60, 61, 208, 209, 212- 215 ЦПК України , суд
в и р і ш и в:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 зі сторони Жмеринської міжрайонної прокуратури, стягнення в зв’язку з цим з прокуратури моральної шкоди в сумі 20000 грн. – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
С У Д Д Я: (підпис)
Вірно:
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області А.М. Заярний
Секретар: