Справа № 2- 2211/10/0408
РІШЕННЯ
ІМЕН Е М УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого – судді Сільченко В.Є.
при секретарі – Алісовій Т.С.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю пр. відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди , суд –
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до відповідача - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та його представник зазначили, що позивач – 14.08.1969 року був прийнятий на роботу на шахту ім. газети „Правда" машиністом станка підземного буріння 5 розряду на підставі розпорядження №655 в рудоуправління ім. Карла Лібкнехта треста „Ленінруда".
20.05.1970 року був звільнений по інвалідності.
04.08.1970 року позивач був прийнятий на вищевказану шахту на дільницю вентиляції машиністом вентилятора.
01.07.1971 року він був переведений на шахту „РОДІНА" на дільницю вентиляції.
28.07.2006 року позивач був звільнений з роботи на підставі наказу 85 в зв'язку з виходом на пенсію по віку, при цьому отримавши ряд захворювань. Згідно акту №14 розслідування хронічного професійного захворювання його захворювання є професійними, так як згідно вказаного акту я пропрацював в шкідливих умовах 15 років 9 місяців.
У зв’язку з тим, що позивач тривалий період часу проробив в шкідливих умовах праці ним були отримані ряд професійних захворювань , а саме хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої ступені ( пиловий бронхіт першої другої ступені, емфізема легень першої другої ступені), загострення , легенева недостатність першої другої ступені.
Окрім цього йому виставлений ще супутній діагноз: гіпертонічна хвороба другої ступені, нейросенсорна приглухуватість, кондуктивна приглухуватість зліва.
У зв’язку з придбаними професійними захворюваннями, а також часткової втрати працездатності позивачу, згідно висновку, ВТЕК від 06.07.2005 року виставлено 25 відсотків втрати працездатності
В результаті придбаного ним професійного захворювання і часткової втрати працездатності йому причинена по вині підприємства моральна шкода, яка згідно ст. 23, 1195, 1196 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню.
Причинена позивачу моральна шкода полягає в тому , що людина працездатного віку втратив у зарплаті в результаті втрати ним професійної працездатності, вимушений нести додаткові витрати з сімейного бюджету на медикаменти, посилене харчування, придбання ліків, постійні медичні обстеження. При зміні погодних умов він відчуває сильні болі.
В результаті придбаного ним професійного захворювання порушений його побут, образ його життя, відчуття його неповноцінності приносить йому додаткові страждання.
У зв’язку з вищевикладеними обставинами причинену йому моральну шкоду він оцінює в 173800 гривен, виходячи з того, що мінімальна заробітна плата по Україні складає 869 гривен і згідно рішення Конституційного суду України він має право вимагати в рахунок відшкодування йому моральної шкоди 200 розмірів мінімальної заробітної плати. Строк позовної давності по даній справі не розповсюджується.
Додаткові докази причинення моральної шкоди по даній категорії справ не потрібні ,так як факт причинення моральної шкоди по даній категорії чітко передбачений цивільним кодексом України ,КЗпП України ,Рішенням конституційного суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 Законом України "Про загально обовязкове державне страхування, а також Конституцією України.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився, позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди з боку підприємства, а вимоги щодо розміру моральної шкоди завищені та не обґрунтовані. Також представник відповідача зазначив, що позивачу Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кривому Розі було виплачено одноразову виплату та призначено щомісячні страхові виплати.
Передбачене ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також про зміну образу і якості життя в зв’язку з втратою професійної працездатності, та не надав документу МСЕК, що підтверджує факт спричинення йому моральної шкоди.
Таким чином , Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі не повинно виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши сторони, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2006 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2008 року положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу 1 Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду , яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розділ обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно вимог ст. 268 ЦК України позови про відшкодування шкоди здоров’ю заподіяному при виконанні трудових обов’язків не мають строку позовної давності.
Із трудової книжки позивача встановлено, що позивач більш ніж 28 років працював на підземних роботах, на різних посадах.
Протягом зазначеного періоду виконував важку роботу в умовах несприятливих для праці.
З матеріалів справи вбачається , що позивачем було отримано ряд професійних захворювань , а саме хронічне обструктивне захворювання легень першого – другого ступеню ( пиловий бронхіт першого другого ступеню, емфізема легень першої другої ступені), загострення , легенева недостатність першої другої ступені.
Окрім цього йому виставлений ще супутній діагноз: гіпертонічна хвороба другого ступеню, нейросенсорна приглухуватість, кондуктивна приглухуватість зліва.
У зв’язку з придбаними професійними захворюваннями, а також частковою втратою працездатності позивачу, згідно висновку ВТЕК від 06.07.2005 року виставлено 25 відсотків втрати працездатності.
Із виписних епікризів позивача встановлено, що він неодноразово знаходився в медичних закладах на лікуванні у зв’язку з хронічним професійним захворюванням.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи відповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі про те, що позивачем не надано доказів про наявності моральних страждань є безпідставними.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивачу була заподіяна шкода.
Суд вважає, що у зв’язку з хронічним професійним захворюванням на виробництві та отримані позивачем втрати професійної працездатності, порушено звичайний для позивача спосіб життя, він вимушений втрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Беручи до уваги, що обставини , викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, також встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації.
При обговоренні суми за спричинену моральну шкоду, яку позивач оцінив у 173800 грн., суд виходить із принципів розумності, виваженості і справедливості, враховуючи тяжкість наслідків у стані здоров’я позивача, відсотків втрати професійної працездатності – 25%, вину підприємства у втраті професійної працездатності. Суд вважає необхідним назначити позивачу компенсацію в розмірі 30 000 гривень, що буде відповідати компенсації за спричинену моральну шкоду.
Керуючись ст.ст. 4,12,13 Закону України «Про охорону праці», ст.. 237-1 КЗпП України, ст.. 1167, 1168 ЦК України, рішеннями Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004р., №20-рп/2008 від 08 08.10.2008 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. (з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року), ст..ст. 10, 11, 27, 60,119,120,213-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 - 30 000 (тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь держави судовий збір в сумі 8 грн.50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу .
Суддя: