№ 2- 10662
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та грошових сум, -
ВСТАНОВИВ:
ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» 19 квітня 2010 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та грошових сум. Позивач в своєму позові посилається на те, що 29 вересня 2006 року і 17 січня 2007 року між ними та відповідачем ОСОБА_1 було укладено два кредитних договори і встановлено відсотки за користуванням цими кредитами, кредитні кошти відповідачу було надано, договори почали виконуватися. Інші відповідачі є поручителями і зобов’язалися погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідачі перестали виплачувати проценти по договорам, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. Вважають вказане незаконним і просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредитним договорам з урахуванням штрафних санкцій та витрат на правову допомогу, а також судовий збір і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, задовольнивши позов у повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В письмовому зверненні до суду позов визнав, не заперечував проти його задоволення і просив розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаного представника відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаних відповідачів згідно ст. 169 ЦПК України.
З’ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем ПАТ КБ ПриватБанк та відповідачем ОСОБА_1 договору № ДТ/020 від 29 вересня 2006 року цей відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 23215.50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом 17% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 29 вересня 2009 року. Відповідно до укладеного між позивачем ПАТ КБ ПриватБанк та відповідачем ОСОБА_1 договору № б/н від 17 січня 2007 року цей відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 17 січня 2009 року. На забезпечення вказаних кредитних договорів було укладено договори поруки з відповідачами ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» і ОСОБА_3, які погодились з їх умовами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов’язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.
Відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний повернути кредит позивачу у відповідності до графіку, що наведений у додатку до цього договору, який є його невід’ємною частиною. В разі порушення позичальником обов'язку повернути кредитодавцеві кредиту відповідності до умов цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення сплати, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. У випадку прострочення повернення сум наданого кредиту (в тому числі часткового повернення), та прострочення сплати процентів за користування кредитом відповідно до цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф незалежно від строку прострочення. Штраф сплачується в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати/стягнення.
Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договорів відправив на ім’я відповідача, позичальника, претензію про дострокове припинення своїх обов’язків через невиконання відповідачем умов договору. Претензія відповідачем була отримана.
В порушення зазначених норм закону та умов укладених кредитних договорів відповідач свої зобов’язання за вказаними договорами належним чином не виконав, перестав своєчасно сплачувати відсотки по кредиту, утворилася заборгованість.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.
У зв’язку з зазначеними порушеннями відповідачем своїх зобов’язань по кредитним договорам мається заборгованість. На вимогу позивача погасити вказану заборгованість в добровільному порядку, відповідачі відповіли відмовою.
Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Тобто, відповідачі ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повиннi довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi (крім договірних) домовленості i зобов’язання стосовно вiдповiдачiв відносно кредиту, предмета спору, а вiдповiдачi не довели незаконність дій позивача. Твердження можливе вiдповiдачiв про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.
Щодо валюти виконання зобов'язання та ціни позову, то це обґрунтовується наступним. У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України - «Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях». Але з цього правила є винятки і випадок із стягнення сум до них і відноситься. В підтвердження вищевикладеного слід зазначити, що винятки допускає сам Цивільний кодекс України. Так ч. З ст. 533 Цивільного кодексу України визначено, що «використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом». Згідно з п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з фізичними та юридичними особами, затвердженого постановою № 516 Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року — «Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) в нараховує за ним проценти: у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті». В даному випадку грошові кошти надані в гривнях і доларах США, що підтверджується умовами договору та відповідними квитанціями про сплату. Відповідно позивач вимагає стягнути заборгованість у тій валюті, в якій відповідач повинен був виконати зобов'язання, а саме у гривнях і доларах США.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договорами сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договори та приймав кошти і зобов’язувався їх виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином неправомірними діями відповідачів, пов’язаними з невиконанням умов договорів, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку зі вказаними діями відповідачів.
Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідачів проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та ні чим об’єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 34003.41 доларів США, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 1795 грн. 62 коп., стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 1820 грн. та стягнути солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати 400 грн.
Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 34003.41 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 1795 грн. 62 коп..
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 1820 грн.
Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати 400 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -