Справа: 22ц-5223/10                                                                             Головуючий у 1 інстанції Савицька Н.В.

Категорія :  27                                                                                          Доповідач:  Мудренко Л.І.

                АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   У  Х  В  А  Л  А

                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року                             м.Луцьк

    Колегія суддів судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого       -     судді  Мудренко Л.І.

    суддів                     -     Веремчук Л.М., Русинчука М.М.

при секретарі     -     Губарик К.А.

з участю:

представника позивача Сорочук М.Ю.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання договору та визнання зобов’язання виконаним за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2010 року первісний позов публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «УкрСиббанк» кредитну заборгованість в розмірі – 596217 грн. 75 коп., що еквівалентно – 75224 долари США 93 центи; суму в розмірі – 1700 грн. понесених витрат по сплаті судового збору та суму в розмірі 30 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її зустрічних позовних вимог про визнання зобов’язання виконаним і ухвалити нове рішення яким задовольнити її вимоги в цій частині.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

При розгляді справи судом встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що 06.07.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11179682000, відповідно до мов якого останній наданий кредит в розмірі 64970 доларів США, що на день укладення кредитного договору еквівалентно 328098 грн. 50 коп. (а.с.9-11).

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами укладений іпотечний договір від 11.07.2007 року (а.с.47).

Згідно п. 1.3.1. кредитного договору, за використання кредитних коштів процентна ставка встановлюється в розмірі 12,5 % річних (а.с.9).

П 4.1. вказаного договору передбачає, що за порушення термінів погашення будь-яких своїх зобов’язань, передбачених цим договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, позичальнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена у іноземній валюті.

В порушення взятих на себе обов’язків відповідач кредит та проценти, нараховані за користування кредитом, не сплатила, згідно графіків, визначених кредитним договором в результаті чого станом на 07.05.2010 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 596217 грн. 75 коп., що еквівалентно 75224 долари США 93 центи.

Відповідно до п. 3.1.2. кредитного договору, у випадку порушення позичальником умов договору в тому числі термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій.

Таким чином, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.  

Що стосується зустрічного позову відповідача суд першої інстанції правильно відмовив у його задоволенні і з таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, оскільки відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України право на обрання способу захисту належить позивачеві, а суд зобов’язаний розглянути справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

    А тому є безпідставними твердження апелянта, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги тієї обставини, що виконання грошових зобов’язань по кредитному договору забезпечено предметом іпотеки і таким чином банк не виконав умови зазначених договорів кредиту і іпотеки, оскільки звернення стягнення на майно є правом банку, а не його обов’язком і це право він може реалізувати вже під час виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки вони були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну правову оцінку.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319   ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

    Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді: