Справа № 22ц -5294/10 Головуючий у 1 інстанції Кухтей Р.В.
Категорія: 25 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Климчука С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – публічне акціонерне товариство «Сведбанк», про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
12 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди. Вимоги обгрунтовувала тим, що 08.09.2009 року між нею та ПАТ «Страхова компанія «Країна» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 09/023070/СТ/2\1\5\1, за умовами якого було застраховано належний їй автомобіль «Шкода-Октавія», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Страхова сума становить 100000 грн. і до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортну пригоду.
Внаслідок ДТП, яка мала місце 23.10.2009 року, її автомобіль отримав механічні пошкодження. 26.10.2009 року вона звернулася до ПАТ «СК «Країна» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. За вказівкою відповідача 03 листопада 2009 року надала автомобіль для огляду та проведення калькуляції в ТзОВ «Промтехсервіс», після чого отримала рахунок-фактуру від 03 листопада 2009 року, в якому зазначено вартість робіт в сумі 16515,00 грн. та вартість запасних частин і витратних матеріалів в сумі 41590,44 грн., всього сума за відновлювальні роботи та матеріали становить 48421,20 грн., а всього з ПДВ – 58105,44 грн.
Оскільки відповідач на адресу вигодонабувача ПАТ «Сведбанк» надіслав лист з проханням врегулювати питання щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 15828,34 грн., тому за її зверненням було проведено дослідження на предмет визначення вартості матеріального збитку пошкодженням автомобіля і за наслідками його проведення було визначено, що вартість завданого їй матеріального збитку пошкодженням автомобіля становить 48473,76 грн. Враховуючи недоплачений нею страховий платіж в сумі 2970 грн. та безумовну франшизу в розмірі 5000 грн., сума страхового відшкодування становить 40503,76 грн. Однак у виплаті зазначеної суми відповідачем їй було відмовлено.
Крім того вважала, що діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яку оцінила в 5000 грн.
Просила стягнути з відповідача на її користь 40503,76 грн. страхового відшкодування, 6990,90 грн. штрафних санкцій, з яких пеня – 3765,20 грн., сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції – 2673,10 грн., 3% річних – 552,60 грн., 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 40503 грн. 76 коп. суми страхового відшкодування, 2673 грн. 10 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 552 грн. 60 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості, 3765 грн. 20 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2000 грн. витрат на правову допомогу і на користь держави 474 грн. 94 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Страхова компанія «Країна», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача Климчук С.Д. апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п.5 ч.1 ст. 989 ЦК страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк встановлений договором.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Із матеріалів справи вбачається, і це відповідає обставинам справи, що між позивачкою ОСОБА_3 і АКБ «ТАС-Комерцбанк» 11.07.2007 року укладено кредитний договір, згідно якого позивачці було надано кредит в сумі 8766 доларів США для придбання легкового автомобіля.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору в забезпечення виконання зобов’язань позичальником надано в заставу автомобіль «Шкода Фабіа», д.н. НОМЕР_1. На виконання умов кредитного договору (п. 5.1.9) між позивачкою та ПАТ «СК «Країна» 8 вересня 2009 року укладено договір № 09/023070/СТ/2.1.5.1 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, згідно якого страхова сума становить 100000 грн., і до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортну пригоду (а.с.15).
23 жовтня 2009 року сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження (а.с.16).
Згідно наданого рахунку-фактури від 03.11.2009 року вартість відновлювальних робіт та матеріалів становить, з врахуванням ПДВ, 58105,44 грн. (а.с.8,9).
Відповідно до звіту спеціаліста-автотоварознавця №073 від 03.03.2010 року вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля позивачки складає 48473,76 грн. (а.с.13).
Таким чином, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов правильного висновку, що до відшкодування підлягає сума матеріального збитку визначена звітом про оцінку автомобіля, за вирахуванням суми безумовної франшизи та несплаченого чергового платежу, в розмірі 40503,76 грн.
На думку колегії суддів судом підставно не взято до уваги доводи відповідача, що розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті позивачці, становить 15828,34 грн., оскільки у висновку, наданому представником відповідача є розбіжності щодо оцінки величини коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу та процедуру огляду автомобіля, оцінку та визначення коефіцієнта проводили різні особи.
Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.
Пунктом 13.4.6 договору страхування передбачено, що за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування за цим договором страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач взятий на себе обов’язок щодо своєчасної виплати страхового відшкодування у встановлений договором строк не виконав, правильним є висновок суду щодо задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Разом з тим, визначаючи розмір штрафних санкцій, суд першої інстанції не врахував, що суму страхового відшкодування визначену відповідачем в розмірі 15828,34 грн. позивачка відмовилася отримати.
За таких обставин розмір пені, 3 % річних та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції слід вираховувати із суми 24675,42 грн. (40503,76 грн. – 15828,34 грн.). А тому до стягнення підлягає пеня в розмірі 2293,83 грн. (0,056% х 24675,42 х 166 : 100), три проценти річних – 112,22 грн. (24675,42 х 166 : 365) та сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції – 1250,05 коп.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення розміру пені, трьох процентів річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на підставі ст. 309 ЦПК України слід змінити.
Керуючись ст.ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних змінити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 2293 (дві тисячі двісті дев’яносто три) грн. 83 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 112 (сто дванадцять) грн. 22 коп. три проценти річних від простроченої суми заборгованості, 1250 (одну тисячу двісті п’ятдесят) грн. 05 коп. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий
Судді