УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 22 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Синельщікової О.В.
суддів Яковенко Л.Г.
Бондарева Р.В.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частку квартири та зобов’язання КРП «Сімферопольське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» внести зміни у свідоцтво про право власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 березня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_6, визнання права власності на Ѕ частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 та зобов’язання КРП «СМБРТІ» внести зміни до свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_6, відмовлено.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 травня 2010 року виправлено описки в рішенні від 24 березня 2010 року наступним чином: вказано прізвище, ім’я та по-батькові позивачки «ОСОБА_5», прізвище, ім’я та по-батькові відповідача «ОСОБА_6».
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 ставлять питання про скасування рішення суду і просять направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважають, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказують, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що відповідач приватизував спірну квартиру з порушенням вимог пункту 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пунктів 19, 23, 26 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян. Також, зазначає, що суд не звернув уваги на те, що спірна квартира надавалася не тільки відповідачу, але й членам його сім’ї, і вона як дружина, відповідно до вимог статті 60 Сімейного кодексу України, має право на Ѕ частку цієї квартири. Крім того, посилається на те, що відповідач своїми неправомірними діями позбавив її та їх неповнолітню дитину права на житло, гарантованого Конституцією України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, отже відсутні підстави для визнання за позивачкою права на Ѕ частку спірного майна та внесення змін у свідоцтво про право власності на житло, видане відповідачу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив дійсні обставини справи, яку вирішив згідно з законом.
При розгляді справи судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 липня 1988 року, який був розірваний 10 серпня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно ордеру № 409 від 16 квітня 1997 року квартира АДРЕСА_3 надавалася ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та була приватизована відповідачем на своє ім’я згідно розпорядження виконкому Сімферопольської міської ради за № 520 від 01 червня 1999 року (а.с.46, 8, 10).
Відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Враховуючи, що спірна квартира не набувалася подружжям під час шлюбу, а передана в процесі приватизації державного житлового фонду із комунальної власності в приватну особисту власність відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ця квартира ніколи не була об’єктом спільного сумісного майна подружжя – сторін у справі.
Доводи позивачки про те, що відповідач приватизував спірну квартиру з порушенням вимог пункту 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пунктів 19, 23, 26 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, колегія суддів не приймає до уваги, тому що зазначені обставини не мають правового значення для вирішення спору про поділ спільного майна подружжя за позовом ОСОБА_5 який вона обґрунтовує положеннями статті 60 Сімейного кодексу України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не мають правового значення для вирішення спору, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Бондарев Р.В.