УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця 11 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Синельщікової О.В.
суддів Яковенко Л.Г.
Бондарева Р.В.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року та на окрему ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 3744 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 518,17 грн., судові витрати за сплату судового збору в сумі 48,30 грн. і витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 113,64 грн., а всього стягнути 4424,11 грн.
З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 стягнено моральну шкоду в сумі 2500 грн.
З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 стягнено моральну шкоду в сумі 2500 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Оскаржуваною окремою ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року доведено до відома прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим для перевірки фактів незаконного проникнення в житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 за статтею 162 Кримінального кодексу України і умисне знищення або пошкодження майна за статтею 194 Кримінального кодексу України та прийняття рішення згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять питання про його скасування і просять ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказують, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважають, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що позивачу на праві власності належить лише будинок АДРЕСА_1 загальною площею 19,4 кв.м., а у його користуванні знаходиться частка земельної ділянки під житловим будинком та частка земельної ділянки для його обслуговування, отже на іншу частку земельної ділянки, на вбиральню та тротуарну доріжку позивач не має ні права власності, ні права користування. Також, зазначають, що суд не дав належної оцінки тим фактам, що рішення Сімферопольського районного суду від 02 червня 2006 року, яким визнано право власності за ОСОБА_8, скасовано рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2008 року, і у теперішній час прокурор Сімферопольського району Автономної Республіки Крим звернувся до суду з метою оскарження рішення Сімферопольського районного суду від 12 квітня 2007 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності. Крім того, посилаються на те, що у суду не було підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження того, що вони заподіяли цю шкоду.
В апеляційній скарзі на окрему ухвалу відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять питання про її скасування, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказують, що суд при проголошенні рішення суд не повідомив їх як осіб, які беруть участь у справі, про постановлення окремої ухвали. Також, вважають, що постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції безпідставно посилався на статтю 194 Кримінального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу суду є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зруйнували належні позивачу господарські будівлі і споруди, а тому повинні відповідати за завдану матеріальну та моральну шкоду солідарно.
Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з необхідності реагування на неправомірні дії відповідачів шляхом вирішення питання про порушення кримінальної справи.
Колегія суддів погоджується з вирішенням спору по суті, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив дійсні обставини справи, яку вирішив згідно з законом, а окрема ухвала підлягає скасуванню як постановлена з порушенням порядку, передбаченого процесуальним законом.
При розгляді справи судом встановлено, що згідно витягу Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації від 25 квітня 2007 року позивачу ОСОБА_5 на підставі рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2007 року у справі № 2-1667/07 належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 Автономної Республіки Крим (а.с.94).
Зазначене судове рішення не скасовано у встановленому порядку.
Згідно інвентаризаційної справи СРБТІ домоволодіння АДРЕСА_1 складається з основної будівлі літ. «А», вбиральні літ. «Б», споруд та мощень (а.с.29-34).
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що зруйновані будівлі та споруди не належить позивачу на праві приватної власності.
Судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пошкоджено майно позивача у 2008 році.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3744 грн., яка згідно з висновком експерта (а.с.45-47) складається з вартості відновлюваного ремонту вбиральні – 1561 грн., тротуарної доріжки – 1203 грн., вхідної двері -380 грн., а також послуги за аварійне відкриття двері, згідно акту № 1 від 21 квітня 2010 року (а.с.69) у розмірі – 600 грн., і компенсації моральної шкоди, завданої пошкодженням майна відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України.
Що стосується оскарженої окремої ухвали, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
Пленум Верховного Суду України у пункті 39 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснив, що розглядаючи справи, суд відповідно до статті 211 Цивільного процесуального кодексу України має виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню порушення закону, і постановляти щодо них окремі ухвали та направляти їх відповідним органам та особам, які повинні протягом місяця з дня одержання окремої ухвали повідомити суд, який її направив, про вжиті заходи. Окремі ухвали можуть бути постановлені і при закінченні розгляду справи без ухвалення рішення (закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду), а також за наявності певних умов й до закінчення її розгляду.
Цивільний процесуальний кодекс України не зобов’язує проголошувати окрему ухвалу, проте суд повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі, про її постановлення.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що до закінчення розгляду справи, при проголошенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було повідомлено осіб, які беруть участь у справі, про постановлення окремої ухвали, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 17 травня 2010 року.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушено вимоги закону щодо постановлення окремої ухвали вона підлягає скасуванню.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на окрему ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року задовольнити.
Окрему ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року скасувати.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г. Бондарев Р.В.