Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«13» грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Підлісної І.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» ТОВ науково-фінансова компанія «Поліком», треті особи ОСОБА_6, ВАТ «Страхова компанія «Астарта», про відшкодування збитку і стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» ТОВ науково-фінансова компанія «Поліком» (далі ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича») Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30 червня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
25 червня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» ТОВ науково-фінансова компанія «Поліком», треті особи ОСОБА_6, ВАТ «Страхова компанія «Астарта», про відшкодування матеріального збитку в сумі 7457 грн. 22 коп. і стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що йому з вини працівника відповідача, який є власником джерела підвищеної небезпеки, в результаті ДТП завдана матеріальна шкода. Крім того, вважає, що в наслідок неправомірних дій відповідача йому також завдано і моральної шкоди, яку він оцінює в 200000 грн.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. З ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» ТОВ науково-фінансова компанія «Поліком» стягнуто на користь ОСОБА_5 матеріальні збитки в сумі 7457 грн. 22 коп., моральну шкоду в сумі 100000 грн., а усього 107457 грн. 22 коп. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» ТОВ науково-фінансова компанія «Поліком» ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відшкодування матеріальної шкоди покласти на ВАТ «Страхова компанія «Астарта», а моральної на ОСОБА_6 та ВАТ «Страхова компанія «Астарта», посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи , і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що транспортний засіб було застраховано в ВАТ «Страхова компанія «Астарта», у зв’язку
з чим відповідальність повинна нести страхова компанія. Також вказує, що визначаючи розмір моральної шкоди суд не при призначав судову-психологичну експертизу з метою встановлення об’єму моральних страждань позивача.
У запереченнях на апеляційну скаргу ВАТ «Страхова компанія «Астарта» просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з вини робітника відповідача відбулася дорожньо-транспортна подія, в наслідок якої позивачу завдана шкода, яка підлягає стягненню з відповідача. Стягуючі матеріальну шкоду у розмірі 7457 грн. 22 коп. яка є витратами на лікування у наслідок ДТП, суд послався на те, що її розмір підтверджено медичними документами та чеками та виходив з положень ст. 1166, ч.2 ст. 1187 ЦК України. Стягуючи моральну шкоду та визнаючи розмір стягнення у сумі 100000 грн., суд першої інстанції послався на те, що у наслідок ДТП позивачу було заподіяло тяжке тілесне ушкодження, у зв’язку з чим був порушений звичний спосіб життя позивача і він вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно спричинення та доведеності розміру матеріальної шкоди, та факту заподіяння моральних страждань у наслідок ДТП. Проте визначений судом розмір моральної шкоди колегія суддів вважає завищеним. У зв’язку з чим рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди належить змінити, зменшивши розмір стягнення моральної шкоди.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 статті 1187 ЦК України встановлює що, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2008 року на автодорозі Піщане-Поштове у с. Каштани Бахчисарайського району відбулася дорожньо-транспортна подія за участю водія відповідача ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» ОСОБА_6, якій керував автомашиною НОМЕР_1, яка належить відповідачу, та позивачем ОСОБА_5 , якій управляв мопедом.
ДТП трапилося з вини третьої особи ОСОБА_6, водія відповідача ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича», про що свідчить вирок Бахчисарайського райсуду АР Крим від 15 квітня 2009 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України.
Вказаний вирок відповідно до положень частини 4 статті 61 ЦПК України є преюдиціальним для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі – Закон № 1961-ІV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у тому числі щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації застрахованих наземних транспортних засобів на території України.
Доводи апеляційної скарги про те, що цивільно-правова відповідальність ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» була застрахована у ВАТ «Страхова компанія «Астарта» на підставі полісу від 11.06.2008 року та до страхової компанії вони звернули з заявою 16.09.2009 року (а.с. 39,40), а тому відповідальність повинна бути покладена на страхову компанію, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
З матеріалів справа вбачається, що ДТП трапилося 23.08.2008 року, з цього часу відповідачу стало відомо про ДТП, їх автомобіль було поставлено на штрафплощадку, проте протягом трьох днів відповідач не повідомив страхову компанію про настання страхової події, а звернувся до страхової компанії через рік 17.09.2009 р. з заявою не надав до неї усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, перечень яких передбачений пунктом 7.1. Договору страхування та не навів поважності причин несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку.
Оскільки документи , яки передбачені п.7.1 Договору страхування надані не були, то ВАТ «Страхова компанія «Астарта» рішення про відмову у страхових виплат не приймала.
Позивач ОСОБА_5 з заявою про отримання страхового відшкодування до ВАТ «Страхова компанія «Астарта» не звертався.
Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» не надав всі необхідні документи для проведення страхових виплат, несвоєчасно повідомивши страхову компанію про настання страхової події, позбавив позивача можливості отримати страхові виплати від страхової компанії, і тім самим втратив можливість скористатися полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв’язку з чим відповідальність по відшкодуванню шкоди повинна бути покладена саме на ДП «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича».
Згідно з п. 22.3 ст. 22 Закону № 1961-ІV потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується в установленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пп. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставни, що мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів враховує, що за наслідками ДТП позивачу були причинені тяжкі тілесні пошкодження, у подальшому він отримав третю групу інвалідності яку має і на даний час, вказане спричинило йому фізичні і душевні страждання, порушило звичний спосіб життя, він вимушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, у зв’язку чим суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про спричинення моральних страждань та моральної шкоди позивачу з боку відповідача.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, колегія суддів виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги конкретні обставини по справі, у зв’язку з чим рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди підлягає зміні, а розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 20000 грн. ( двадцять тисяч гривень).
В решті рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім.. А.В. Казакевича» ТОВ науково-фінансова компанія «Поліком» задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30 червня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшити розмір стягнення моральної шкоди до 20000 грн.( двадцять тисяч гривень).
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Підлісна І.А. Белинчук Т.Г.