РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     22 грудня  2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Руснак А.П.

                                                Суддів Адаменко О.Г.

Кірюханої М.А.

                                    При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  кредитної спілки «Кримська республіканська каса взаємодопомоги»  до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним  договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення  Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від  2 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     20 липня 2010 року кредитна спілка «Кримська республіканська каса взаємодопомоги»  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому, уточнивши позовні вимоги,  просить стягнути заборгованість   за кредитним договором в сумі   948850,19 грн. та  звернути стягнення  на предмет іпотеки – АДРЕСА_1.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.03.2006 року між ОСОБА_5 і кредитною спілкою «Кримська республіканська каса взаємодопомоги»  був укладений  кредитний договір  № 43-03/06. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 120000 грн. строком до 29 червня 2006 року. Відповідно до умов договору,  за користування кредитними коштами відповідач мала виплачувати не пізніше 29 числа кожного місяця винагороду за фактично отримані кошти та заборгованість за невиплаченими в строк процентами за точну кількість днів користування за процентною ставкою 0,11% на день.

     З метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов’язань з нею був укладений договір іпотеки нерухомого майна -  АДРЕСА_1.

В наступному з відповідачем були укладені додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких  розмір кредитної лінії був збільшений до 200000 грн., строк договору продовжений до 30.03.2009 року, процентна ставка  зменшена до  0,09% на день.

Відповідач порушила умови договору про своєчасне  погашення кредиту і процентів, внаслідок чого станом  на 17 серпня 2010 року склалась заборгованість в сумі   948850,19 грн.,  в тому числі: заборгованість по тілу кредиту в сумі 200000 грн.; заборгованість по процентах в сумі  118557,47 грн.; заборгованість по пені  за невиплачені проценти в сумі   270292,72 грн.; заборгованість по пені за порушення строків повернення кредиту - 360000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від 2 вересня 2010 року позов кредитної спілки «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь кредитної спілки «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» заборгованість за кредитним договором в сумі 948850,19 грн. та судові витрати у розмірі  989,71 грн. а всього 949839,90 грн. Звернуто стягнення  на предмет іпотеки - АДРЕСА_1  жилою площею 30 кв.м., яка належить ОСОБА_5, шляхом реалізації її на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

     Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

     При цьому  зазначає, що суд не врахував, що до лютого 2009 року вона  погашала кредит своєчасно; не встановив  причину її відмови від погашення кредиту після лютого 2009 року; не прийняв до уваги, що відповідач мав намір збільшити в односторонньому порядку процентну ставку за кредитом; не перевірив з чого складається така велика сума заборгованості; при зверненні стягнення на предмет іпотеки не  з’ясував чи зареєстровані в квартирі  неповнолітні діти; не зменшив відповідно до вимог частини 3 ст. 551 ЦК України суму штрафних санкцій, вважаючи на те, що вона значно перебільшує суму заборгованості по основному зобов’язанню, і враховуючи її попереднє добросовісне відношення до виконання своїх зобов’язань.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Статтею  213 ЦПК України передбачено, що  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Задовольняючи позовні вимоги кредитної спілки «Кримська республіканська каса взаємодопомоги», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5  не виконала умови укладеного з кредитною спілкою  29 березня 2006 року кредитного договору, у зв’язку з чим  станом на  17 серпня 2010 року  утворилась заборгованість  в сумі 948850,19 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 200000 грн.; заборгованість по процентах -  118557,47 грн.; заборгованість по пені  за невиплачені проценти - 270292,72 грн.; заборгованість по пені за порушення строків повернення кредиту - 360000 грн. Оскільки кредитний договір був забезпечений іпотекою, стягнення має бути звернено на предмет іпотеки.

     Колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки воно відповідає обставинам справи і вимогам закону, проте,  вважає можливим зменшити суму пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення умов договору,  відповідно до вимог частини 3 ст. 551 ЦПК України.

     Статтею 1054 ЦК  України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова  установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

     До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

     Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві  позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

     Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Відповідно до ст. 525 ЦК України  одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.

     Згідно з частиною 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання  настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1.   припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2.   зміна умов зобов’язання;

3.   сплата неустойки;

4.   відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено,  що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.  

     З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2006 року між кредитною спілкою «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №43-03/06 згідно з яким  ОСОБА_5 було відкрито  кредитну лінію на суму 120000 грн.  на строк до 29 червня 2006 року зі сплатою не пізніше 29 числа кожного місяця винагороди у розмірі 0,11 % на день за фактично отримані кошти та заборгованість за невиплаченими в строк процентами.

     Пунктом 3.1.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення кредитної лінії  та винагороди позичальник сплачує пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за винагородою і кредитними коштами за кожен день прострочення платежу.

На забезпечення виконання  кредитного договору між кредитною спілкою «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» і ОСОБА_5 29 березня 2006 року було укладено договір,  згідно з яким ОСОБА_5 передала в іпотеку  належну їй на підставі договору дарування двокімнатну АДРЕСА_1.  

В подальшому між сторонами були укладені  додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких  розмір кредитної лінії був збільшений до 200000 грн., строк договору продовжений до 30.03.2009 року, процентна ставка  зменшена до  0,09% на день.

     По закінченні строку дії кредитного договору ОСОБА_5 свої зобов’язання щодо погашення кредиту і сплати процентів не виконала.

     Внаслідок цього станом на 17 серпня 2010 року заборгованість по кредиту склала 200000 грн., а заборгованість по процентам -  118557,47 грн.

     У зв’язку з цим суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості по кредиту і процентах, а також звернув стягнення на предмет іпотеки.

Намір кредитора  збільшити суму винагороди за користування кредитними коштами не дає підстав позичальнику для відмови від виконання існуючих зобов’язань по погашенню кредиту і процентів.

Проживання в квартирі неповнолітніх дітей, які не є власниками предмету іпотеки і вселились в квартиру після укладення договору іпотеки,  не перешкоджає  зверненню стягнення на предмет іпотеки, оскільки при цьому  права неповнолітніх  не порушуються.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час розгляду справи суд не врахував зазначеної норми і не звернув уваги на той факт, що сума пені за порушення кредитного договору значно перевищує суму заборгованості по кредиту і процентах.

У зв’язку з цим  колегія суддів вважає необхідним відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду, зменшивши розмір пені  до розміру заборгованості по кредиту і процентах, тобто з 630292,72 грн.  до 318557,47 грн., і відповідно  зменшивши загальну суму, що підлягає стягненню, з  948850,19 грн. до  637115 грн.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України колегія суддів також вважає необхідним стягнути з ОСОБА_5 на користь держави недоплачений позивачем судовий збір в сумі  830 грн. 29 коп.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст.  313, 314, 316, 317  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

     Рішення  Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від  2 вересня 2010 року змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню, з  948850,19 грн. до  637115 грн., і стягнувши з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 830 грн. 29 коп.

     В решті рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2010 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

      Судді: