УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Сінані О.М.,

суддів М’ясоєдової Т.М.,

Даніла Н.М.,

                                           при  секретарі Строєвій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційні скарги   представника  ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та   представника відповідача  ОСОБА_7 на  рішення Ялтинського   міського суду АР Крим від 20 січня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8  до  ОСОБА_9, треті   особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус  Левунець Ольга Миколаївна про визнання   недійсним  договору  купівлі-продажу,  

ВСТАНОВИЛА:

              ОСОБА_8  звернулася   до  суду  з позовом  до  ОСОБА_9, треті   особи: ОСОБА_5, приватний  нотаріус  Левунець Ольга Миколаївна   про   визнання   недійсним  договору  купівлі-продажу.  

           Рішенням Ялтинського   міського   суду   АР  Крим   від  20  січня 2010  року  позов  ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27 лютого 2009 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Левенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №73. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 судовий збір в розмірі 312 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сурі 30 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

           Не  погодившись  з   вказаним  рішенням представник  ОСОБА_5 – ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве  значення для вирішення спору. Зокрема судом не прийнято до уваги, що спірну квартиру відповідач придбав після фактичного припинення шлюбних відносин і на позичені гроші, а ОСОБА_5 є добросовісним набувачем.

    Також з рішенням суду не погодилася представник відповідача ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, вважає, що не повно досліджені надані відповідачем докази на обґрунтування своїх заперечень.

Заслухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості і доведеності.

    З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Згідно ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).    

Статтею 63 цього кодексу встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 65 наведеного кодексу дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

    У відповідності з ч. 1 ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.  

    Судом встановлено, що ОСОБА_9 і ОСОБА_8 з 15 квітня 1994 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 12 вересня 2006 року було розірвано.  

Під час перебування у шлюбі, 13 січня 2004 року згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_9 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10), а 27 лютого 2009 року без згоди дружини, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продав зазначену квартиру ОСОБА_5 (а.с. 6).  

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2010 року, що набрало законної сили відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю позивача на підставі ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України і ст. 319 Цивільного кодексу України.

За правилами ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України о бставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки наведеним рішенням Апеляційного суду АР Крим, що набрало законної сили і має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, встановлено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 і була відчужена ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 без згоди дружини ОСОБА_8, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно визнано оскаржуваний договір купівлі-продажу квартири недійсним.

Вирішуючи суперечку, суд повно і всебічно з’ясував обставини справи, наданим сторонами доказам на обґрунтування своїх вимог та заперечень, місцевий суд дав належну оцінку в рішенні згідно вимог ст. 212 ЦПК України.

Додаткових доказів, які б спростовували правильність зроблених судом висновків апелянтами апеляційному суду не надано.

Зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи, ґрунтуються на доказах, яким дано правильну оцінку, тому колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не містять правових підстав для скасування рішення, оскільки суд об’єктивно підійшов до вирішення спору, ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і правові підстави для його скасування або зміни відсутні.    

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

           Апеляційні скарги представника  ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_7 відхилити.

    Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 20 січня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

           Судді:  

Сінані О.М.                                   М'ясоєдова Т.М.                                Даніла Н.М.