УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 20 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Бондарева Р.В.
суддів Синельщікової О.В.
Яковенко Л.Г.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що між сторонами відсутній спір відносно реальної вартості часток спірної квартири, належних відповідачам. Також, посилається на те, що суд в рішенні зазначив, що не має спеціальних познань для визначення реальної вартості квартири, але дійшов до висновку, що сума, внесена нею на депозитний рахунок суду, яка визначена нею виходячи з оцінки КРП «СМБТІ», не є дійсною вартістю часток спірної квартири, належних відповідачам. Крім того, вказує, що суд, в порушення вимог частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, не роз’яснив їй наслідки не подання нею клопотання про призначення експертизи.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою на депозитний рахунок суду не внесена вартість частки кожного із відповідачів у праві спільної часткової власності на спірну квартиру, виходячи із дійсної вартості квартири на час вирішення спору у суді.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору по суті вимог, вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, вимоги матеріального і процесуального права додержано.
При розгляді справи судом встановлено, що позивачці ОСОБА_5 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 з яких: Ѕ частка – на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 24 листопада 2006 року, 1/6 частка – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою сімферопольською державною нотаріальною конторою Автономної Республіки Крим 06 жовтня 2009 року.
Відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить по 1/6 частці вищезазначеної квартири на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Першою сімферопольською державною нотаріальною конторою Автономної Республіки Крим 20 жовтня 2009 року.
Статтею 365 Цивільного кодексу України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Позивачкою на депозитний рахунок суду внесено вартість частки кожного із відповідачів у праві спільної часткової власності на спірну квартиру, виходячи із вартості квартири згідно даних Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».
Пленум Верховного Суду України у пункті 12 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз’яснив, що вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю – за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Враховуючи, що вартість часток відповідачів у праві спільної часткової власності на квартиру сторонами не погоджувалася, про призначення експертизи для визначення вартості часток сторони клопотання не заявляли, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв’язку невиконанням власником, що залишається, вимог частини 2 статті 365 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно частини 2 зазначеної статті цього Кодексу апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
При ухваленні рішення суд першої інстанції не порушив вимог закону щодо дослідження доказів, не відмовляв позивачці у клопотанні про призначення судової експертизи, проведення якої необхідно для визначення дійсної вартості спірної квартири на час вирішення спору у суді та вартості часток відповідачів, яким надається грошова компенсація, поважних причин ненадання позивачкою такого доказу не наведено.
Тому призначення і проведення судової експертизи за клопотанням позивачки на стадії апеляційного оскарження судового рішення суперечить вимогам частини 2 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України щодо повноважень апеляційного суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Бондарев Р.В.