АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц-4201                                                                         оскаржуване рішення ухвалено під головуванням

Категорія:    37                                                                                                                  Ліщишиної М.Ю.

                                                                                                                        Доповідач: Колодійчук В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М ‘ Я   М         У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого:  Колодійчука В.М.

Суддів:  Камзалова В.В., Іванюка М.В.

При секретарі:  Руденко О.М.

За участю:  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за дорученням ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду від 9 червня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2009 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третьої особи на стороні відповідача Тростянецької сільради Тиврівського району про визнання права власності на Ѕ частину будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування.

В заяві зазначала, що з 1957 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.

Спадкоємцями першої черги були позивачка та двоє синів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які з заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертались.

Позивачка вступила у володіння спадковим майном оскільки залишилась у спільному будинку АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_11 і його спадкоємці діти ОСОБА_8, ОСОБА_7 та дружина ОСОБА_4 стали претендувати на належну йому ј спадкової частки  будинку посилаючись на те, що він фактично вступив у володіння будинком.

Тому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку, що належав чоловікові, яке складається з будинку - А, веранди – а, прибудови – а1, погребу – п/3, сараю – А, сараю – А1, сараю – М, сараю – Н, огорожі - №1-3, колодязя – О, як спільного майна подружжя.

ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, третьої особи Тростянецької сільської ради про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на спадкове майно. В заяві зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх чоловік та батько ОСОБА_11, який після смерті свого батька ОСОБА_10, вступив у володіння ј часткою належного йому будинку, оскільки переселився та доглядав за хворою матір’ю.

27 січня 2009 року державний нотаріус видала ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку спадкового майна після смерті ОСОБА_10 і таким чином порушила їх права.

Рішенням Тиврівського районного суду від 9 червня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено постановлено: визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку – А,  веранди – а, прибудови – а1, ганка – к, сараїв – Б і В, вбиральні – Г, погреб – П/3, сарая – З1, сарая – Л, сарая – Л1, сарая – М, сарая – Н, огорожі №1-3, колодязя – О в АДРЕСА_2.

Зустрічний позов ОСОБА_8, ОСОБА_4 від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 задоволено, постановлено визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане Тиврівською державною нотаріальною конторою 27.10.2009р. на ім’я ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати за ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 в рівних частках за кожним право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_11. а саме: ј частки будинку і відповідною часткою господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, ОСОБА_2 просить рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати і у цій частині постановити нове рішення про відмову у позові посилаючись на те, що суд дав невірну оцінку доказам, а тому прийняв помилкове рішення.

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, з урахуванням обставин справи, фактичних даних, визначення правовідносин сторін, правових норм, що підлягають застосуванню до встановлених правовідносин.

Суд зазначених норм права не дотримався. Так із матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10

Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частку жилого будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК України в редакції 1963р. на день відкриття спадщини спадкоємцями першої черги були дружина ОСОБА_6 та двоє синів ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Виходячи із положень ч. 1 п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України у зазначеній редакції визнається що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління спадковим майном;       2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

У даному видадку жоден із спадкоємців заяву про прийняття спадщини не подавав.

Дека люк В.А. проживаючи у спірному будинку фактично вступила у володіння спадковим майном, що відповідачі не оспорюють.

Вирішуючи спір суд зазначені обставини визначив вірно, а тому рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону.

В той же час суд вирішуючи зустрічний позов помилково дійшов висновку, що ОСОБА_11 фактично вступив у володіння спадковим майном, оскільки доглядав за хворою матір’ю та проживав у спірному будинку.

Так із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 працював у Піщанській виправній колонії та проживав у квартирі в АДРЕСА_1 і з зазначеної квартири не виписувався та речі свої не перевозив у спадковий будинок.

Посилання суду на довідку Тростянецької сільської ради, пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших є недостатніми для визнання фактичного вступу у володіння спадковим майном, адже за 10 років з дня смерті батька ОСОБА_11 не вчинив жодної юридичної дії яка б свідчила про прийняття спадщини, а допомога матері не є доказом прийняття спадщини, а обов’язком дитини.

А тому державний нотаріус Тиврівської нотаріальної контори цілком правомірно 27.011.2009р. видала ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначений будинок.

За таких підстав рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на ј частку спадкового майна слід скасувати і у зустрічному позові відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 за дорученням ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду від 9 червня 2010 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права  власності на спадкове майно скасувати.

У позові ОСОБА_8, ОСОБА_4 від свого імені та в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Тиврівською державною нотаріальною конторою 27.01.2009р. недійсним та визнання права власності на ј частку спадкового будинку АДРЕСА_2 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно: