Справа № 2-а-655/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі: головуючого-судді Рибальченко І.Г., при секретарі Краєвій А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про перерахунок та виплату пенсії.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1., звернувся до Красноградського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Красноградському районі Харківської області, в якому просив суд зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії по інвалідності, як особі, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії з 31 жовтня 2006 року із розрахунку 8 прожиткових мінімумів та 75 % мінімальної пенсій за віком з послідуючим перерахунком та виплатою її відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 11 групи, щодо якого встановлено зв’’язок з Чорнобильською катастрофою. Відповідно ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія по інвалідності 2-ї групи не повинна бути нижче восьми мінімальних пенсій за віком. Як особа, віднесена до категорії 1, йому повинна бути призначена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі як інваліду 1 1 групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Призначає, нараховує та виплачує йому державну та додаткову пенсії відповідач по справі: управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області.

Відповідач письмово відмовив на його звернення від 27.07.2009 року в проведенні перерахунку отримуваної пенсії в зв»язку з відсутністю нормативного акту, який би не регулював. Всупереч положень ст. 50, ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач не здійснив нарахування та виплату цих пенсій у розмірах встановлених цим Законом.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх доводів зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, яка призначена у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ХІІ).

Порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановлено, що розрахунок пенсій призначених відповідно до вищезгаданого Закону проводиться виходячи з мінімального розміру пенсії за віком 19, 91 гри. Це відповідає вимогам Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому Постановою КМУ від 30.05.1997 року № 523.

Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № I058-IV) застосовується лише для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому вимога про те. що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі ст. 54 Закону № 796-ХП повинна визначатися згідно з Законом № 1058-IV не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах. відсутні підстави для перерахування пенсії і задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги і просив зобов»язати з 22.05.2008 року здійснити дії по перерахунку та виплаті йому державної пенсії у мінімальному об"ємі в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавче визначеного розміру мінімальної пенсії за віком «а момент оплати.

Представник відповідача до суду не Уявився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надано клопотання про розгляд справи без його участі.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивач належить до осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-98ХАР № 003607; віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, це підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_1 від 20.02.1997 року. Він одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-Х1І та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Розрахунок пенсії управління Пенсійного фонду провело виходячи з розміру 19, 91 грн, установленого ПКМУ України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання затверджено ПКМУ від 30.05.1997 року № 523. її положення відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

В ПКМУ України від 03.01.2002 року № 1 встановлено розмір сум. з я"ких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, причому ці пенсії не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами слід визнати, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст. 28 Закону № 1058-IV не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком у порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткову пенсію у розмірі 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров»ю. Критерієм їх розрахунку повинна була бути мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п.15, п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-У1 до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесені зміни. згідно яких у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по другій групі інвалідності 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення п.п. 12. 15.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’" від 28.12.2007 року № 107 -У1. Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв""язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії, положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’", визнаних неконституційними.

За таких обставин суд вважає, що відповідають Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вимоги позивача, що він має право на призначення в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку перерахування пенсій не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону № 1058-1V, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ має право на отримання державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону № 1058-IV. іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини І цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 49 Закону № 796-ХІІ.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню, перерахуванню пенсії позивача, передбаченої ст. 49 Закону № 796-ХІІ, покладено на УПФУ в Красноградському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії: підготовки документів для її виплати;

забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з Цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням -забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню, перерахуванню та виплаті пенсій, які передбачені ст. 49 Закону № 796-ХІІ, покладено саме на органи Пенсійною фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком у порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії у розмірі 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров»ю та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу передбачених коштів у встановлених законом розмірах.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх, отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" суд.

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про перерахунок та виплату пенсії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області провести з 22.05.2008 року перегляд призначених та нарахованих виплат ОСОБА_1 державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’то у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавче визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 виплати державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавче визначеного розміру мінімальної пенсії за віком па момент виплати в зв’Язку з переглядом їх призначень та нарахувань до виплат, яка склалася з 22.05.2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Красноградський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова віддрукована в нарадчій кімнаті.