Справа № 2-573/10  

2010 рік  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  "22" жовтня 2010 року                   м. Люботин  

Люботинський міський суд Харківської області у складі:  

головуючого судді                                   Дем’яненко І.В.,  

за участю секретаря                                Скворцової Л.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні при попередньому розгляді в залі суду в місті Люботин Харківської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: в ј  частині в порядку спадкування після смерті чоловіка, в Ѕ частині як частку в спільному майні подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на ј частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті батька,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: в ј  частині в порядку спадкування після смерті чоловіка, в Ѕ частині як частку в спільному майні подружжя, посилаючись не те, що зазначений будинок за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1, в Люботинському БТІ не зареєстровано. 06 липня 1956 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є відповідачами  по справі. Рішенням виконкому Харківської районної ради депутатів трудящих Харківської області № 160 від 03 лютого 1972 року ОСОБА_4 була надана земельна ділянка площею 300 м2 за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. На підставі зазначеного рішення був укладений договір про передачу в безстрокове користування ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. В 1973 році позивачка з чоловіком ОСОБА_4 за свої кошти побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Харківської районної ради депутатів трудящих Харківської області № 1268 від 13 вересня 1973 року узаконено та дозволено ОСОБА_4 прийняття в експлуатацію збудованого житлового будинку за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1 Згідно з актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1 зазначений житловий будинок може бути прийнятий в експлуатацію. ІНФОРМАЦІЯ_3року ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в м. Люботині по АДРЕСА_1. Друга половина житлового будинку повинна належати позивачці, як часта у спільному майні подружжя. Спадкоємцями на Ѕ частину будинку були: позивачка ОСОБА_1, як дружина померлого, та діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично вступили в управління спадковим майном, оскільки постійно мешкали за вказаною адресою. Із заявами про відмову від прийняття спадщини до державної  нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний термін вони не заверталася. Син померлого - ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не приймав.  

У зв'язку з наведеним позивачка просить позов задовольнити та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою м. Люботин, АДРЕСА_1: в ј  частині в порядку спадкування після смерті чоловіка, в Ѕ частині як частку в спільному майні подружжя.  

Із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 про визнання  права власності на ј частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті батька, посилаючись на обставини, які зазначає ОСОБА_1 в первісному позові.  

Сторони   про час і місце розгляду справи   були   повідомлен   і належ   ним чином та своєчасно, в судове засідання не з’яви   ли   ся   .  

Позивачка – ОСОБА_1 направила   до суду заяву, в якій   зазначила, що свої позовні вимоги підтримує,   просить   позов задовольнити   та розглядати  справу без   її   участі,     також не заперечує щодо задоволення позовних вимог  ОСОБА_2  

Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2   направив   до суду заяву, в якій   зазначив, що свої позовні вимоги підтримує,   просить   позов задовольнити   та розглядати  справу без   його   участі,     також не заперечує щодо задоволення позовних вимог  ОСОБА_1  

Відповідач – ОСОБА_3 направив до суду заяву, в якій зазначив, що   не заперечує проти задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та   просить розглядати справу без його участі.  

Таким чином, визнання відповідачами пред'явленого позову не суперечить закону, та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання у відсутності сторін по справі, які були належним чином та своєчасно повідомлені про час і місце розгляду справи та висловили свою думку щодо вирішення спору.  

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, вважає, що позови обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.  

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами по справі, та підтверджуються наявними у справі доказами, та відповідні їм правовідносини.  

Згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України жилий дім, будівля, споруда, інше не рухоме майно вважається самовільною будівлею, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, або без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.  

Право власності на самочинно побудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно.  

За вимогою користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.  

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).  

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 06 липня  1956, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Люботинським міським бюро ЗАГСу Харківського району на підставі актового запису  № 141, зробленого в книзі записів актів громадського стану про одруження 06 липня1956 року (а.с.16).  

В період шлюбу народилося двоє дітей - відповідачі по справі: син – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,   що підтверджується  свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданим Люботинським міським бюро ЗАГСу Харківського району 10 квітня 1957 року на підставі актового запису про народження  № 127 від 08 квітня 1957 року (а.с.14)   та син - ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2   , виданим   Люботинським міським бюро ЗАГСу Харківського району 25 січня 1963 на підставі актового запису про народження  № 47 від 25 січня 1963 року (а.с.13).  

В 1972 році чоловіку позивачки, ОСОБА_4, була надана в безстрокове користування земельна ділянка площею 300 м2 за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку, про що зазначено в рішенні виконавчого комітету Харківської районної ради депутатів трудящих Харківської області № 160 від 03 лютого 1972 року (а.с.17). На підставі зазначеного рішення був укладений договір про передачу в безстрокове користування ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с.23-27).  

В 1973 році позивачка з чоловіком ОСОБА_4 за свої кошти побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованій за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок, який було виготовлено Люботинським бюро технічної інвентаризації 02 вересня 2010 року (а.с.08-12).  

Рішенням виконкому Харківської районної ради депутатів трудящих Харківської області № 1268 від 13 вересня 1973 року узаконено та дозволено ОСОБА_4 прийняття в експлуатацію збудований житловий будинок за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1 (а.с.20)  

Згідно з актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1 зазначений житловий будинок може бути прийняті в експлуатацію (а.с.21).  

Відповідно до повідомлення Люботинського БТІ № Р-238 від 10 вересня 2010 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1 в експлуатацію зданий, але в бюро не зареєстрований (а.с.4).  

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, виданим відділом РАГСу Люботинського міського управління юстиції Харківської області 26 червня 2002 року на підставі актового запису про смерть № 286 від 26 червня 2002 року (а.с.15).  

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в м. Люботині по АДРЕСА_1. Друга половина житлового будинку повинна належати позивачці, як часта у спільному майні подружжя.  

Спадкоємцями на Ѕ частину будинку були: позивачка ОСОБА_1, як дружина померлого, та діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично вступили в управління спадковим майном, оскільки постійно мешкали за вказаною адресою. Із заявами про відмову від прийняття спадщини до державної  нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний термін вони не заверталася. Син померлого ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не приймав. Зазначені обставини підтверджуються повідомленням Другої державної нотаріальної контори № 1954/01-14 від 21 жовтня 2010 року, в якому зазначено, що  із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, заповіти або спадкові договори від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися (а.с.36).  

Аналізуючи вказані вище докази, суд вважає встановленим той факт, що зазначений житловий будинок, який знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Люботин АДРЕСА_1 будувався ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4  

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: Харківська обл., м. Люботин АДРЕСА_1., як за забудовницею спірного житлового будинку з надвірними будівлями, як на частку в спільному майні подружжя.  

Враховуючи, що  ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв’язку з тим, що вказані правовідносини виникли та продовжували існувати до 01.01.2004 року, тобто до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.  

Відповідно до ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, дружина, батьки померлого. Відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.  

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за. право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4: в ј  частині за дружиною - ОСОБА_1 та в ј  частині за  сином – ОСОБА_2  

Судові витрати відсутні, так як позивачка ОСОБА_1 та позивач   за зустрічним позовом ОСОБА_2   при поданні позовів до суду державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи сплатили у повному обсязі.  

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 130, 169, 174, 208 , 209, 212,  213-215, 218 ЦПК України, ст. ст.70 ч.1 и 71 ч.1 Сімейного  кодексу України, ст.ст. 525, 526, 529, 549, ЦК України (в редакції 1963 року),  ст..ст. 331, 376 ЦК України (в редакції 2003 року),  ст.1 п. а Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93, суд  

  ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1  та ОСОБА_2 – задовольнити повністю.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою м. Люботин, АДРЕСА_1: в ј  частині в порядку спадкування після смерті чоловіка, в Ѕ частині як частку в спільному майні подружжя.  

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами,  розташованого за адресою м. Люботин, АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

вірно:  

Суддя                       І.В. Дем’яненко