Справа № 11 - 23/2008

Головуючий у суді 1 -ї інстанції суддя Протасов В.І.

ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2008 року м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого Леся В.І.,

суддів Нікітіна Г. В. та Нефедова B.C.,

за участю прокурора відділу прокуратури Луганської області Лютого А.В., захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

розглянула у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_4 на постанову військового місцевого суду Харківського гарнізону від 10 грудня 2007 року про виділення матеріалів кримінальної справи стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 в окреме провадження і направлення їх для додаткового розслідування та за апеляцією державного обвинувача - прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, захисника засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_2 та захисника засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_3 на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 24 січня 2008 року, яким громадяни

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Умань Черкаської області, громадянин України, раніше не судимий

засуджений за ст. 201 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК, до 3 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та конфіскацією усього його особистого майна,

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі В.Горняцьке міста Біла Калитва Ростовської області, громадянин України, раніше не судимий

засуджений за ст. 201 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК, до 3 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та конфіскацією усього його особистого майна,

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Ново-Місто Монастирищенського району Черкаської області, громадянин України, раніше не судимий

засуджений за ст. ст. 201 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК, до 3 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди, без конфіскації особистого майна і, відповідно до ст. 75 того ж КК, звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 2 роки,

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Олексіївна Білокуракинського району Луганської області, громадянин України, раніше не судимий

засуджений за ст. 367 ч. 2 КК України до позбавлення волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади державних службовців на 3 роки і зі сплатою штрафу в розмірі 1700 грн. та, відповідно до ст. 75 того ж КК, звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 2 роки,

і колишній військовослужбовець Луганського прикордонного загону, прапорщик

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Тарасівна Троїцького району Луганської області, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. ст. 27 ч. 5 і 201 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК, до позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією предметів контрабанди, без конфіскації майна та з позбавленням, згідно зі ст. ст. 54, 55 КК України, військового звання «прапорщик» та права обіймати посади державних службовців на 3 роки; за ст. 419 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; за ст. 423 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, і за сукупністю скоєних злочинів до 4 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди і без конфіскації особистого майна, з позбавленням військового звання «прапорщик» і з позбавленням права обіймати посади державних службовців на 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК України він звільнений від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 2 роки.

Громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнані винними в контрабанді товарів у великих розмірах через митний кордон України поза митним контролем за попередньою змовою групою осіб, а інспектор прикордонного контролю прапорщик ОСОБА_9 - в пособництві вчиненню цього злочину. Крім того, ОСОБА_9 визнаний винним також і в порушенні статутних правил несення прикордонної служби, що спричинило тяжкі наслідки та в зловживанні службовим становищем військовою службовою особою, що спричинило тяжкі наслідки. Старший інспектор відділу Старобільської митниці ОСОБА_8 визнаний винним в службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки.

Як зазначено у вироку ці злочини вони вчинили за наступних обставин.

В січні 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, за пропозицією першого, домовились про купівлю автозапчастин на території Росії для подальшого переміщення через митний кордон України поза митним контролем і реалізації в Україні.

З цією метою в кінці січня 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 поїхали до міста Тольятті Російської Федерації і на авторинках придбали там автозапчастини на загальну суму 548034 грн. 25 коп.3авантаживши їх на два автомобіля, біля 19 годин 30 хвилин 9 лютого 2006 року вони з Росії прибули в Україну на пункт пропуску «Дьоміно-Олександрівка». За проханням ОСОБА_5 старший зміни прикордонного наряду - інспектор прикордонного контролю відділення «Троїцьке» Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України прапорщик ОСОБА_9 сприяв переміщенню вказаного товару через Державний кордон України поза митним і прикордонним контролем. Так, зловживаючи службовим становищем і порушуючи встановлені правила несення прикордонної служби, він не здійснив контроль і дозволив ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проїхати через пункт пропуску «Дьоміно-Олександрівка» на двох автомобілях з товаром автозапчастин поза прикордонним та митним контролем саме в той час, коли митний інспектор самоусунувся від виконання службових обов’язків.

Вказаними діями ОСОБА_9 не виконав покладені на нього службові обов’язки військової посадової особи, а саме - старшого зміни прикордонного наряду, які передбачені посадової інструкцією, спільним наказом начальника Луганського прикордонного загону та начальника Старобільської митниці від 28.10.2005 р. № 947/213, яким затверджена Технологічна схема пропуску через Державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в пункті пропуску «Дьоміно-Олександрівка» (далі - спільний наказ від 28.10.2005 р. № 947/213). Саме внаслідок цих порушень та зловживань посадової особи виникли тяжкі наслідки -перевезення конрабандного товару в великому розмірі через Державний кордон.

В цей час старший інспектор відділу митного поста «Лантратівка» Старобільської митниці у пункті пропуску «Дьоміно-Олександрівка» ОСОБА_8 самоусунувся від виконання службових обов’язків та без поважних причин не виконав обов’язок по митному оформленню вказаних автомобілів з товаром, внаслідок чого ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за сприянням і з дозволу ОСОБА_9 безперешкодно проїхали через пункт пропуску «Дьоміно-Олександрівка» на автомобілях з товаром поза митним контролем.

Зазначеною бездіяльністю ОСОБА_8 не виконав службові обов’язки, передбачені пунктами 2.1-2.9 посадової інструкції, спільним наказом від 28.10.2005 р. № 947/213. Внаслідок такої бездіяльності цієї посадової особи виникли тяжкі наслідки - перевезення конрабандного товару в великому розмірі через Державний кордон.

Виїхавши за межі пункту пропуску «Дьоміно-Олександрівка», ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 біля 19 годин 45 хвилин того же дня були затримані оперативною групою, а перевезений товар - вилучений.

Захисник ОСОБА_4 в апеляції просить скасувати постанову військового місцевого суду Харківського гарнізону від 10 грудня 2007 року про виділення матеріалів кримінальної справи стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 за ст. 367 ч.2 КК України в окреме провадження і направлення їх для додаткового розслідування. Він посилається на те, що таке рішення негативно вплине на об’єктивність і повноту слідства у справі.

Прокурор Лютий А.В. в апеляції просить вирок скасувати та постановити новий вирок, визнавши ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 винними у скоєні злочину в складі організованого злочинного угруповання за ст. ст. 28 ч.3 і 201 ч. 2 КК України. При цьому він посилається на те, що суд зробив помилковий висновок про відсутність такої ознаки вчинення злочину, хоча їх фактичні дії, а саме наявність єдиного наміру, злочинного плану, розподіл ролей, чисельністи групи, свідчать про її наявність.

Захисник ОСОБА_2 в апеляції просить вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в їх діях складу злочину на підставі ст. 6 ч. 2 КПК України.

В обгрунтування своїх доводів він вказує на те, що висновки суду гарнізону про наявність складу злочину в діях підзахисних не відповідають фактичним обставинам справи. На його думку, в справі відсутні прямі докази наявності умислу та попередньої змови на контрабанду і тому висновок суду про їх винність є помилковим. Протягом попереднього слідства мали місце порушення права на захист. Визнання своєї провини підзахисних на слідстві було вимушеним через тиск співробітників СБУ. Свідчення співробітників СБУ ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та інших свідків про контрабанду автозапчастин є невірними, тому, що вони, як працівники СБУ, Прикордонної служби і Митниці зацікавлені в результаті справи. Ці свідчення та інші докази помилково були покладені в обгрунтовання обвинувального вироку. Крім того, огляд місця події, відтворення обстановки і обставин події, товарознавська експертиза і деякі інші слідчі дії, за твердженням адвоката, проведені з чисельними порушеннями процесуальних норм.

Захисник ОСОБА_3 в своїй апеляції не погоджується з вироком суду щодо засудження ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та вважає, що він постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю у їх діях складу злочину на підставі ст. 6 ч. 2 КПК України.

Він посилається на те, що всупереч зазначеному у вирокові, ОСОБА_8 не самоусунувся від виконання службових обов’язків інспектора відділення митниці, а не виконував їх тому, що у час, коли ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перевозили автозапчастини через митний кордон, закінчилася його робоча зміна на смузі огляду, тому він за графіком залишив свій по ст. ОСОБА_9 за погодних умов дозволив ОСОБА_5 та іншим проїхати через пункт пропуску та повернутися, тобто діяв у межах службових повноважень. До того ж, вказує він, у справі не доведено факту наявності тяжких наслідків від невиконання ОСОБА_8 службових обов’язків.

Заслухавши доповідь судді Нефедова B.C., пояснення прокурора на підтримку апеляції, пояснення захисників адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просили скасувати вирок і закрити кримінальну справу за відсутністю в діях ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 складу злочину на підставі ст. 6 ч. 2 КПК України, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 про пом’якшення покарання, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про підтримання апеляцій захисників, заперечення захисників і засуджених проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляції прокурора і захисників задоволенню не підлягають з таких підстав.

Необгрунтованим є твердження адвоката ОСОБА_4 про те, що суд гарнізону допустив істотні порушення норм КПК України через те, що виділив справу стосовно ОСОБА_10 в окреме провадження і направив ії для додаткового розслідування прокурору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 обвинувачувався за ст. 367 ч. 2 КК України, а досудове слідство провадилося слідчим Служби безпеки України. Проте згідно з вимогами ст. 112 КПК України досудове слідство у кримінальних справах про такі злочини провадиться слідчими прокуратури. Прокурор, який здійснював нагляд за досудовим слідством по справі не приймав рішення про проведення досудового слідства слідчим СБУ. Тому суд гарнізону дійшов правильного висновку про те, що слідство по справі щодо ОСОБА_10 провадилося слідчим неповноважного на те органу, а вказана обставина не може бути усунена при судовому розгляді кримінальної справи щодо щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

До того ж, засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не визнані винними в скоєні злочинів спільно з ОСОБА_10. Тому вказане рішення суду гарнізону не могло негативно вплинути на повноту і об’єктивність слідства.

За такими даними відсутні передбачені процесуальним законом обставини для задоволення апеляції захисника адвоката ОСОБА_4 та скасування постанови суду гарнізону від 10 грудня 2007 року про виділення кримінальної справи щодо ОСОБА_10 в окреме провадження і направлення прокурору.

Що ж стосується твердження прокурора про те, що засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зорганізувалися в організовану групу для вчинення контрабанди і діяли в її складі, то з ним погодитись не можна. Судом встановлено, що вони дійсно заздалегідь домовилися про поїздку до міста Тольятті, закупівлю там автозапчастин і перевезенню їх до України без митного оформлення. Ці обставини свідчать лише про те, що вони вчинили злочинні дії за попередньою змовою групою осіб, що є простою формою співучасті.

За змістом ст. 28 ч.3 КК України організована група є більш складною формою співучасті осіб, які займаються злочинною діяльністю. їх взаємовідносини досягають такого рівня сумісної діяльності, за якого дії кожної з них визначаються не попередньою змовою, а іншими чинниками, зокрема, відповідними правилами поведінки, статутами, планами тощо, виконання яких є обов’язковим для цих осіб. Тільки за таких умов група набуває якісно інших ознак свого існування, які свідчать про стійкість та зорганізованість. Але таких обставин немає в матеріалах справи.

До того ж, диспозиція ст. 201 ч. 2 КК України не передбачає такої кваліфікуючої ознаки контрабанди, як вчинення її організованою групою.

Тому вимога прокурора в апеляції про необхідність кваліфікувати дії засуджених як контрабанду, скоєною організованою групою, не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини всіх засуджених у вчиненні інкримінованих їм за вироком злочинів повністю відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, суть яких повно і правильно викладені у вироку відповідно до результатів судового слідства і не викликають сумнівів в своїй достовірності.

Твердження захисників в апеляціях про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суперечить достовірно встановленим фактичним обставинам справи.

Самі засуджені не заперечували факту перевезення автозапчастин через пункт пропуску «Дьоміно-Олександрівка» без митного оформлення їх твердження про наявність наміру повернутися на пункт пропуску та звернутися до митників для належного оформлення товару вже після проїзду через пункт пропуску митного контролю, ретельно перевірялися в судовому засіданні, проте не знайшли підтвердження і спростовуються сукупністю доказів, яким суд гарнізону дав належну оцінку в вироку.

ОСОБА_9 показав, що увечері 9 лютого 2006 року, виконуючи обов’язки інспектора пограничного контролю, на прохання ОСОБА_5 він пропустив з Росії в Україну два автомобілі з вантажем автозапчастин поза прикордонним і митним контролем.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 - працівники СБУ - послідовно показували про те, що увечері біля 19 годин 30 хвилин 9 лютого 2006 року при несенні служби вони затримали ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на двох автомобілях з вантажем автозапчастин за межами пункту пропуску прикордонного і митного контролю вже на території України. Цей факт об’єктивно зафіксований і в протоколі огляду місця події.

Вказані свідки давали послідовні свідчення, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за неправдиві показання, раніше із засудженими знайомі не були, жодних підстав для їх обмови у них не було. Ці покази об’єктивно узгоджуються і з іншими дослідженими судом доказами, у тому числі -протоколом огляду місця події і протоколами відтворення обстановки і обставин події. При таких даних, суд першої інстанції правильно поклав їх в обгрунтування вироку.

Безпідставним є посилання захисника ОСОБА_2 в апеляції на те, що через велику кількість снігу на майданчику для огляду пункту пропуску ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вимушені були проїхати мимо нього не зупиняючись і без проходження митного контролю, та при цьому мали намір розвернутися і знов заїхати туди для проходження митного контролю. Проте така обставина згідно чинному законодавству України не дозволяє особі на свій розсуд безперешкодно проїжджати через державний митний кордон і не звільняє особу від обов’язку надати товари для митного контролю і від відповідальності за порушення цього обов’язку.

Згідно з документацією пункту пропуску «Дьоміно-Олександрівка» затримані автомобілі з автозапчастинами не пройшли прикордонний та митний контроль.

Твердження цього захисника про наявність наміру ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 повернутися на площадку проходження митного контролю, також є голослівним. Ця обставина ретельно перевірялася судом гарнізону в ході судового слідства і в суді було встановлено, що такого наміру у них не було. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до інспектора прикордонного контролю ОСОБА_9 з проханням сприяти перевезенню автозапчастин поза прикордонним та митним контролем. Вони не готували будь-яких документів і коштів, необхідних для митного оформлення товару, не було домовленості про повернення автомашин з товаром на митний контроль та були відсутні об’єктивні дії, спрямовані на повернення. Тому суд гарнізону правильно вказав на наявність у них умислу на перевезення товару поза митним контролем.

Вказівка захисника на те, що його підзахисні обумовлювали себе на слідстві через психологічний тиск співробітників правоохоронних органів, є безпідставною. На слідстві всі обвинувачені користувалися послугами обраних ними адвокатів і в їх присутності свідчили про перевезення товару через кордон поза митним контролем. При цьому скарг від них на незаконні слідчі дії не надходило. Протягом всього слідства вони неодноразово немотивовоно змінювали свої свідчення і надавали суперечливі покази, яким суд гарнізону надав в вироку належну оцінку.

Захисник ОСОБА_3 безпідставно посилається на те, що ОСОБА_8 не вчинив недбалості, тому що припинив виконувати службові обов’язки не самовільно, а у зв’язку з закінченням робочого часу. Проте згідно з посадовою інструкцією, вказівкою старшого зміни ОСОБА_10 та графіком черговості він з 16 до 20 години 9 лютого 2006 року повинен був здійснювати митний контроль на смузі догляду пункту пропуску. Саме біля 19 годин 30 хвилин ОСОБА_5 на інші перевезли товар через пункт пропуску поза митним контролем. Та обставина, що на той час можливо закінчилася його зміна, не впливає на правильність висновку суду гарнізону про недбалість ОСОБА_8, оскільки згідно з посадовою інструкцією та іншими нормативними документами, не дозволяла йому самовільно припинити виконувати службові обов’язки та залишити кордон без митного контролю.

Про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 саме в цей час перевозили контрабанду через пункт пропуску свідчить сукупність доказів які були досліджені судом гарнізону і яким була надана належна оцінка у вироку.

Саме про цей час показував ОСОБА_9, який особисто пропустив автомобілі з товаром поза прикордонним та митним контролем. Про це свідчили і робітники СБУ, які особисто бачили проїзд цих автомобілів через пункт пропуску. Свідок ОСОБА_14 - інспектор відділу митниці - також вказував на те, що згідно з графіком черговості саме в той час, коли автомобілі проїзжали через пункт пропуску, їх перевірку повинен був здійснювати старший інспектор Ведмеденко.

З урахуванням сукупності цих доказів суд гарнізону дав належну оцінку іншим суперечливим данним про час проїзду автомобілів з контрабандою через пункт пропуску.

Таким чином, саме в цей час, коли ОСОБА_8 повинен був здійснювати митний контроль, та саме внаслідок невиконання ОСОБА_8 службових обов’язків, ОСОБА_5 та інші перевезли поза митним контролем контрабандний товар у великих розмірах, і тому суд гарнізону прийшов до правильного висновку про наявність в його бездіяльності складу недбалості.

Твердження захисника ОСОБА_3 про відповідність дії ОСОБА_9 його службовим обов’язкам, який за погодних умов, наявності снігу на проїжджій частині пункту пропуску дозволив ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проїхати на двох автомобілях через пункт пропуску без митного та прикордонного контролю, також є безпідставним. Як вбачається з посадової інструкції інспектора прикордонного контролю і спільного наказу від 28.10.2005 р. № 947/213, таких повноважень в даному випадку ОСОБА_9 не мав. Сам він вказував на те, що за проханням ОСОБА_5 про проїзд через пункт контролю поза митним контролем, він дозволив зробити це. ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 також свідчили про свій намір проїхати через кордон з товаром поза митним контролем.

Злочинним діям всіх засуджених суд гарнізону надав належну юридичну оцінку за відповідними нормами КК України. Що стосується кваліфікації дії ОСОБА_9, то після постановления вироку Законом України від 15 квітня 2008 року «Про внесення змін до Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» була прийнята нова редакція ст. 419 КК України, яка пом’якшує кримінальну відповідальність за цей злочин. Тому згідно зі ст. 5 п.3 КК України цей закон має зворотну дію у часі і скоєний ОСОБА_9 злочин повинний бути перекваліфікований зі ст. 419 ч. 2 на ст. 419 ч. 1 КК України (в редакції Закону від 15 квітня 2008 року).

Обставин, що свідчили б про істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування судом кримінального закону, по справі не встановлено.

Що ж стосується покарання засудженим, то воно призначено ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в повной відповідності з вимогами ст. 65 КК України, тобто з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про їх особу, та всіх обставин справи, які не тільки пом’якшують, але і обтяжують відповідальність.

В матеріалах справи і в апеляції відсутні будь-які інші дані, які свідчать про необхідність призначення вказаним засудженим іншого покарання. Тому немає підстав для зміни чи скасування вироку в цієї частині.

Як вбачається з вироку, призначаючи покарання суд правильно врахував, що всі вони характеризуються позитивно, раніше не судимі, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 мають дітей. Разом з тим суд гарнізону також врахував, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили особливо тяжкий злочин, і ОСОБА_9 був пособником у цьому злочині, а ОСОБА_8 скоїв злочин середньої тяжкості.

Проте, при цьому суд гарнізону в недостатній мірі врахував те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 раніше не лише не були судимі, але і ні в чому поганому відмічені не були, займалися суспільно корисною працею, мають сім’ї і надають допомогу своїм непрацездатним родичам, тому апеляційний суд вважає за необхідне із застосуванням ст. 69 КК України перейти до іншого більш м’якшого виду основного покарання, не вказаного в санкції статті за скоєний ними злочин, саме - до обмеження волі, передбаченого ст. 61 КК України.

З урахуванням викладеного вирок суду гарнізону підлягає зміні в частині призначення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання та кваліфікації дії ОСОБА_9.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

ухвалила:

Постанову військового місцевого суду Харківського гарнізону від 10 грудня 2007 року про виділення матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_10 в окреме провадження, залишити без зміни, а апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_4 - без задоволення.

Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 24 січня 2008 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 змінити.

Із застосуванням ст. ст. 61 і 69 КК України призначити ОСОБА_5 ОСОБА_6 за ст. 201 ч. 2 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки кожному, з конфіскацією предметів контрабанди та конфіскацією всього особистого їх майна.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - тримання під вартою - скасувати, негайно звільнити їх з під варти в залі суду.

Строк покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обчислювати з дня прибуття і постановки засуджених на облік у виправному центрі. Зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 час знаходження під вартою в період з 18 лютого 2006 року по 16 березня 2006 року і з 24 січня 2008 року по 21 травня 2008 року.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 419 КК України на ч. 1 ст. 419 КК України в редакції Закону України від 15 квітня 2008 року і вважати його засудженим за цією статтею до позбавлення волі строком на З роки.

В решті вирок залишити без зміни.