Справа 2-519/10 р.
Саратський районний суд Одеської області
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року Саратський районний суд Одеськоі області у складі: судді - Бучацької А.І., при секретарі - Швець А.С., за участю: позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представників відповідачки – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третіх осіб: ОСОБА_5, представника Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області – Грозової К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т.Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, Саратської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,
В С Т А Н О В И В:
позивач у липні 2010 року звернувся з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений 3 лютого 2009 року його батьком, ОСОБА_8, та посвідчений секретарем Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, відповідно до якого все своє майно батько заповідав своїй дружині ОСОБА_7.
Позивач зазначив, що за життя батько не висловлював бажання заповідати своє майно ОСОБА_7, в кінці січня – на початку лютого 2009 року батько важко захворів і самостійно не міг пересуватись та їхати до с.Зоря Саратського району для підписання заповіту; заповіт повинен був посвідчений за місцем проживання спадкодавця у Плахтіївській сільській раді Саратського району Одеської, а не у Зорянській сільській раді; до дня своєї смерті його батько був дієздатним, а тому не міг скласти заповіт у Зорянській сільській раді.
Посилаючись на те, що даний заповіт посвідчений особою, яка не мала на це право, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення і волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, позивач просив визнати заповіт недійсним.
Під час розгляду справи позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити.
Представники відповідачки та третьої особи – Зорянської сільської ради Саратського району, проти задоволення позову заперечували, тому що заповіт ОСОБА_9 по своїй формі та змісту відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про нотаріат», при його посвідченні не було допущено жодних порушень. ОСОБА_9 з власної волі склав заповіт на користь відповідачки у Зорянській сільській раді. Секретар Плахтіївської сільської ради ОСОБА_10 не мала права посвідчувати заповіт від імені ОСОБА_9 на користь відповідачки ОСОБА_7, тому що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 являються рідними сестрами.
Третя особа ОСОБА_5 просив задовольнити позов та визнати заповіт недійсним.
Представник третьої особи - Саратської державної нотаріальної контори Одеської області, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, до суду не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши позивача, його представника, третю особу ОСОБА_5; заперечення представників відповідачки та представника Зорянської сільської ради, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Ст.1233 ЦК України визначає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Право заповідача на призначення спадкоємців встановлено ст. 1245 ЦК України, згідно якої заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин: а також може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.
Згідно ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, підписується особисто заповідачем, або згідно ч.4 ст.207 цього Кодексу; має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 цього Кодексу. Заповіт підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі.
Ст.1251 ЦК України визначає, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Ст.37 Закону "Про нотаріат" встановлює, що у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (далі - посадові особи виконавчих комітетів) вчиняють нотаріальні дії, у тому числі посвідчують заповіти.
Згідно до ч. 2 п 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міськіх Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №
22/5 від 25 серпня 1994 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року № 256/466 (далі - Інструкція) нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи,
на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних
депутатів покладено вчинення цих дій.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа –ОСОБА_5 є синами ОСОБА_9 (а.с.7).
ОСОБА_9 10 січня 2000 року зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.42).
Згідно рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради Одеської області № 8 від 26 січня 2009 року вчинення нотаріальних дій в Зорянській сільській раді покладено на секретаря виконавчого комітету ОСОБА_6.
03 лютого 2009 року, ОСОБА_9, користуючись правами, передбаченими ст.ст.1234, 1235 ЦК України, склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області під реєстровим № 5. Згідно заповіту все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, та взагалі все те, що буде належати йому за законом і на що він буде мати право, він заповідав ОСОБА_7 (а.с.46).
З реєстру для реєстрації нотаріальних дій Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області убачається, що відповідно до п. 19 Інструкції зазначений заповіт зареєстрований під номером 5 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Зорянської сільської ради (а.с.59-60). Номер, під яким даний заповіт зареєстрований в реєстрі, співпадає з номером в посвідчувальному написі заповіта.
За посвідчення заповіту ОСОБА_9 сплатив до Зорянської сільської ради державне мито , що підтверджується квитанцією № 891430 від 03 лютого 2009 року.
Відповідно до п.21 Інструкції примірник заповіту ОСОБА_9 залишено у справах виконавчого комітету Зорянської сільської ради (а.с.61-62).
Відомості про посвідчення вищевказаного заповіту зареєстровано у Спадковому реєстрі, як це передбачено ст. 1247 ЦК України та п. 40-1 Інструкції, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори) (а.с.44).
01 грудня 2009 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8). До дня смерті ОСОБА_9 проживав разом з відповідачкою по АДРЕСА_1 (а.с.41).
Свідок ОСОБА_11 показала, що в кінці січня – на початку лютого 2009 року її батько ОСОБА_18 проходив курс лікування у хірургічному відділенні Саратської ЦРЛ, де познайомився з ОСОБА_9, який також лікувався, і подружився з ним. На початку лютого 2009 року вона відвідала у лікарні, свого батька, який як раз спілкувався з ОСОБА_9 В процесі спілкування ОСОБА_9 сказав, що хоче скласти заповіт, але в Плахтіївській сільській раді не може цього зробити. ОСОБА_9 попросив її відвезти його до Зорянської сільської ради для складання заповіту. Вона погодилась і відвезла його до Зорянської сільскої ради. Там ОСОБА_9 пройшов у приміщення, до секретаря сільради, а вона залишилась його чекати у фойє. Приблизно через 30 хвилин ОСОБА_9 вийшов від секретаря сільради, після чого вона відвезла його до лікарні.
Згідно витягу № 453/120 з історії хвороби ОСОБА_9 проходив стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні Саратської ЦРЛ з 23 січня 2009 року по 04 лютого 2009 року. Після проведеного лікування виписаний з покращенням (а.с.51).
Свідок ОСОБА_14 показав, що тривалий час працював дільничним терапевтом у с.Плахтіївка і неодноразово надав медичну допомогу ОСОБА_9, який за 5 років перед смертю почав хворіти та періодично проходив курси лікування у лікарні. Незважаючи на фізичні хвороби, ОСОБА_9 самостійно пересувався, у спілкуванні був абсолютно нормальним та адекватним.
За змістом ч.1 ст.202 ЦК України заповіт є одностороннім правочином.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
Ст.204 СК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ст.209, ст.210 ЦК України встановлюють, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього кодексу.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що складений ОСОБА_9 03 лютого 2009 року та посвідчений секретарем Зорянської сільської ради заповіт відповідає загальним вимогам щодо дійсності правочину, встановленим ст.203 ЦК України. Крім того, відповідно до ст. 1274 ЦК України зазначений заповіт складено у письмовій формі, особисто підписано заповідачем, посвідчено секретарем Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області та проведено його державну реєстрацію у Спадковому реєстрі. За таких обставин суд не вбачає передбачених законом підстав для визнання заповіту недійсним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Твердження позивача про те, що секретар Зорянської сільської ради не мала права посвідчувати заповіт, суд вважає безпідставними. У відповідності зі статтею 9 Закону "Про нотаріат" посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє
нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні на своє ім'я і від свого імені, на ім*я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім*я та від імені працівників даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються державною нотаріальною конторою, приватним нотаріусом чи іншою посадовою особою у будь-якому виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.
Таким чином, на підставі ст.9 Закон України про нотаріат, секретар Плахтіївської сільської ради ОСОБА_10 не мала права посвідчувати заповіт від імені ОСОБА_9 на користь відповідачки ОСОБА_7, тому що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 являються рідними сестрами, що підтверджується свідоцтвами про народження та про шлюб. ОСОБА_9 за посвідченням заповіту звернувся до секретаря Зорянської сільської ради, яка мала право посвідчити даний заповіт.
Твердження позивача про те, що заповіт посвідчено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі спростовуються дослідженими судом вищезазначеними письмовими доказами, а також поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14
З цих же підстав суд критично оцінює свідчення ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_9 не міг скласти заповіт на користь відповідачки, оскільки нічого їм про це не розповідав
Пояснення свідка ОСОБА_19 про те, що у серпні 2009 року він лежав у лікарні в одній палаті з ОСОБА_9 і той нікуди не виїжджав, і нічого не казав про складання заповіту, суд не може прийняти до уваги, тому що заповіт складено ОСОБА_9 03 лютого 2009 року.
Керуючись ст.ст.5, 10-11, ч.ч.1-2 ст.209, ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.ст.1233-1234, 1247,1251 ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року),
суд,
В И Р І Ш И В:
ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_7, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Саратської державної нотаріальної контори Одеської області, Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.
С У Д Д Я: