КОПІЯ                                                                                                                                                                        справа № 2-412/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23 грудня 2010 року                                                                                                                    смт. Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області

 в складі:  головуючого - судді             Павлова В.Г.                                

                  при секретарі                       Малофеєвої О.І.

за участю позивача                      ОСОБА_1

відповідача                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Варва Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючі позовні вимоги тим, що причиною розлучення з відповідачем є постійні безпричинні сварки, скандали, подружжя втратило взаємні почуття один до одного. З серпня 2010 року позивачка з дитиною проживає окремо від відповідача. Сім’я фактично розпалася і її подальше збереження є неможливим.

Від шлюбу сторони мають дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спору стосовно поділу спільно нажитого майна та виховання дитини між сторонами немає. Для позивачки це перший шлюб, який вона просить суд, розірвати.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та наполягала на розірванні шлюбу. Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, заперечував проти розірвання шлюбу.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог  ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 даної норми закону встановлено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч. 3 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність  дитини та інші обставини життя сторін.  

Судом встановлено, що 28 січня 2005 року між позивачкою ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1) та відповідачем ОСОБА_2 у відділі  реєстрації актів цивільного стану Варвинського районного управління юстиції Чернігівської області був зареєстрований шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за        № 04, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1, виданим 28 січня 2005 року, відділом реєстрації актів цивільного стану Варвинського районного управління юстиції Чернігівської області (а.с. 7).

Від шлюбу подружжя має малолітню дитину, доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 15 червня 2005 року, відділом реєстрації актів цивільного стану Варвинського районного управління юстиції Чернігівської області /а.с. 8/.

13 жовтня 2010 року ухвалою Варвинською районного суду подружжю ОСОБА_2 було надано строк для примирення тривалістю у 2 (два) місяці /а.с.16-17/. Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено до 13 грудня 2010 року. Після закінчення призначеного судом строку примирення між подружжям не відбулося, а позивачка продовжила наполягати на  розірванні шлюбу.

Відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов’язаний  утверджувати в сім’ї повагу до матері. Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї  за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини,  примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).

          Як встановлено в судовому засіданні, з пояснень  позивача, спільне життя між подружжям не склалося, з відповідачем постійно виникали безпричинні сварки та скандали. З серпня 2010 року подружжя проживає порізно, між собою не спілкуються, не підтримують жодних стосунків, не ведуть спільного господарства, не пов’язані спільним побутом. Фактично сім’я розпалась і її збереження неможливе.

Відповідачем не надано доказів щодо обмежень реалізації права позивачки на безперешкодне розірвання шлюбу з урахуванням положень ст. 110 СК України.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об’єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім’ї та наполягає на розлученні, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя і дійсні причини позову про розірвання шлюбу - як позивача, так і відповідача, взявши до уваги обставини життя подружжя, суд встановив справжнє прагнення позивачки до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу не суперечить інтересам сторін, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв’язку із чим даний  позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 110, 112, 114 ч. 2  Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 130, 208, 209, 213-215, 218, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

    Шлюб, зареєстрований 28.01.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /дошлюбне прізвище ОСОБА_1/ у відділі  реєстрації актів цивільного стану Варвинського районного управління юстиції Чернігівської області, про що  в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 04 - розірвати.

Шлюб вважати припиненим в день набрання даним рішенням законної сили.  Надіслати копію рішення, після набрання ним законної сили, до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до  Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга подається до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області                                                                підпис                                   В.Г. Павлов

Копія вірна: Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області                                          В.Г. Павлов