Справа № 2-4245/10

РІШЕННЯ

   Іменем України

 13 грудня  2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого – судді Матвєйшиної О.Б.

при секретарі – Машталенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ про звільнення майна з під арешту, -

встановив:

           У серпні 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до в обґрунтування якого зазначив 29 липня 2010 року Ленінським ВДВС Луганського МУЮ був накладений арешт  зроблений опис майна позивача. Як стало відомо зазначені дії були  здійснені на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська  від 19.12.2000 року, про стягнення з матері позивача ОСОБА_2 суми боргу. В акту опису  та арешту майна від 29.07.2000 року серії АВ № 224313 зробленого з оригіналу : серія АА №  435041 зазначено, що дії здійснені на підставі виконавчого листа виданого 15.02.2010 року, по справ № 2-2013-2000 від 19.05.2010 року. Позивач зазначає, що вона є власником квартири та всього  мана, що знаходиться в квартирі.  Майна матері в квартирі  не має,  про що були повідомлені  державні виконавці при здійснені виконавчих дій.  На підставі викладеного позивач просить суд  виключити з акту опису та зняти заборону в розпорядженні належного позивачу майна : комплект м’якої меблі, що складається з дивану та двох крісел, вартістю 7 500, 00 гривень, придбаного позивачем 14 травня 2006 року, телевізора  марки  LG, діагоналлю 53 см., а також праску рожевого кольору,  отриманих позивачем в порядку спадкування після смерті батька.

             В судовому засіданні позивач присутня не була, про час та дату розгляду була повідомлена належним чином.

             Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, в обґрунтування чого надала суд заперечення на позовну заяву.

             Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

          Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

            Як встановлено в судовому засіданні у зв’язку з набранням рішення  законної сили постановою державного виконавця 19.05.2010р. відкрито виконавче провадження. (а.с. 27). 29 липня 2010 року Ленінським ВДВС Луганського МУЮ був накладений арешт  зроблений опис майна позивача, відповідно до якого описане майно: диван  та два крісла, телевізор  марки  LG, діагоналлю 53 см., а також праску рожевого кольору, буде передано для реалізації не раніше  08.08.2010 року. На описане майно  накладено арешт і встановлено обмеження  права  користуватись ним: без права відчуження та пошкодження майна. Описане майно  прийняла на відповідальне зберігання  ОСОБА_1 (30).

       25.03.2010 року Ленінським районним судом м. Луганська було видано дублікат виконавчого листа, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  суму боргу в розмірі 57089 гривень 55 копійок (а.с.26).

 Згідно ст. 392 ЦК Україні власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

 Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй,  а не боржникові,  може  звернутися  до  суду  з  позовом  про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

      Статтею 60 ЦПК України передбачено кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

            З огляду на наведене судом не встановлено  підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано суду доказів не належності арештованого майна ОСОБА_2. Рішення суду, на яке посилався позивач, як на підставу своїх вимог на час розгляду справи скасовано ухвалою апеляційного суду і не підлягає виконанню.

          Керуючись ст. ст.  10, 11, 59, 60, 84, 209, 212-215 ЦПК України,  ст.392 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд –

вирішив:

             В задоволені позову ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю.

 Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом 10 днів з дня його проголошення.

  Головуючий: