Справа № 2-а-1119/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

22 листопада 2010 року                   м. Дніпропетровськ  

  Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок до пенсії «дітям війни»,  

в с т а н о в и в :  

  25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок до пенсії «дітям війни».  

Ухвалою судді від 25 жовтня 2010 року зазначений адміністративний позов в частині заявлених позовних вимог за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 24 квітня 2010 року було залишено без розгляду.  

У зв’язку з цим, доводи позивача та представника відповідача в цій частині позовних вимог дослідженню не підлягають.  

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що має статус «дитини війни». На 2010 рік зміст ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювався та розмір підвищення не корегувався, але відповідач продовжує не нараховувати і не сплачувати їй по теперішній час соціальну надбавку до пенсії, як «дитині війни» у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

Вона зверталась із заявою про перерахунок та виплату пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», але по розгляду її заявив відповідач виніс рішення про відмову їй у перерахунку та виплаті пенсії.  

На підставі цього, просить суд визнати дії відповідача протиправними та здійснити перерахунок пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» (а.с.а.с. 2-4).  

  19 листопада 2010 року представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, в якому просять суд залишити позовну заяву позивача без задоволення. Свої заперечення мотивували тим, що   з 2009 року і по теперішній час дітям війни виплачується підвищення до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 49,80 грн. В разі ухвалення Верховною Радою України рішень щодо збільшення видатків на зазначену мету, Кабінет Міністрів України гарантуватиме виплату підвищення до пенсії в розмірах, встановлених законодавством. Так, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати даний розмір. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, Пенсійний фонд діє в межах своїх повноважень і не порушує вимоги чинного законодавства (а.с.а.с. 14-15).  

  Розглянувши доводи викладені в адміністративному позові позивачем, доводи викладені в письмовому запереченні представником відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1,   відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни,   знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим 28 серпня 2000 року (а.с. 6).  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.  

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, в у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

На підставі ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом змагальності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).  

Керуючись ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 9, 159-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

  п о с т а н о в и в :  

Позов задовольнити.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо не нарахування та не виплаті щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 25 квітня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».  

  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  

  Суддя               (підпис)             А.О. Сухоруков  

  З оригіналом згідно.  

Суддя                         А.О. Сухоруков  

  Постанова набрала законної сили 03 грудня 2010 року.  

  Суддя                         А.О. Сухоруков  

  Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі № 2-а-1119/10 в приміщенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська за адресою: вул. Електрична, 1-а, м. Дніпропетровська.