КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9602/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя - доповідач: Грибан І.О.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий – суддя - Грибан І.О.,
судді - Бараненко І.І., Беспалов О.О.,
за участю: секретаря с/з - Самсонюк В.А.
представника позивача - Хейлик Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві в м. Києві апеляційну скаргу представника Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 жовтня 2009 року у справі за позовом Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №464 від 13.05.2009 року -
В С Т А Н О В И В:
По даній справі постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.
Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та постановити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Зокрема, акцентував у вагу в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість та законність звернення Генеральної прокуратури України до суду із позовом, не залучив в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, Національну комісію з радіаційного захисту населення, Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, хоча при розгляді справи вирішив питання щодо прав свобод, інтересів та обов’язків названих органів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Кабінетом Міністрів України 13.05.2009 року видано постанову № 464 «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів», якою затверджено граничну чисельність працівників указаних органів , у тому числі Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісію з радіаційного захисту населення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Генеральною прокуратурою України було проведено перевірку якою встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.2009 року суперечить чинному законодавству України та внесено протест про приведення вказаної постанови у відповідність з чинним законодавством. Листом від 20.07.2009 року протест було відхилено, що послугувало підставою звернення заступником генерального прокурора України в суд з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не наділений повноваженнями затверджувати граничну чисельність працівників Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісію з радіаційного захисту населення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка .
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 171 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Кабінету Міністрів України. Стаття 21 вказаного Закону визначає, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор має право ставити питання про приведення акта у відповідність з законом. Протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Таким чином Заступник Генерального прокурора обґрунтовано та на законних підставах звернувся з адміністративним позовом про визнання частково незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2009 року № 464.
Частиною 2 статті 53 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача в будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залученими до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.
Притягнення таких осіб до участі у справі є правом, а не обов'язком суду. Ні Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, Національну комісію з радіаційного захисту населення, Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, ні жоден з учасників процесу із заявами чи клопотаннями про її притягнення в якості третьої особи без самостійних вимог до судів не звертались.
Що стосується повноважень Кабінету Міністрів України, то відповідно до ч.1 ст.20, ч.7 ст.22 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 року Уряд уповноважено затверджувати граничну чисельність працівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для утримання органів виконавчої влади. Відповідачем прийнято Постанову, якою затверджено граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів.
Відповідно висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи, проект Постанови не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року №3659-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції і підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Частиною другою статті 2 цього Закону встановлено, що Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Структура, гранична чисельність працівників, штатний розпис Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень затверджується Головою Антимонопольного комітету України в межах видатків згідно з кошторисом доходів і видатків (частина перша статті 27).
Згідно з частиною першою статті 1 та частиною першою статті 4 Закону України "Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення" від 23 вересня 1997 року №538/97-ВР (в редакції Закону України від 3 березня 2005 року №2461-IV, з наступними змінами та доповненнями) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, члени якої призначаються Верховною Радою України та Президентом України. Структура, штатний розпис і положення про апарат Національної ради розробляються і затверджуються Національною радою (частина третя статті 12).
Повноваження Фонду державного майна України визначені в різних законах і підзаконних нормативно-правових актах, зокрема в Тимчасовому положенні про Фонд державного майна України, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року №2558-ХІІ. Пунктами 1 та 2 цього Тимчасового положення Фонд державного майна України є державним органом, який підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України. Відповідно до положень пункту 12 Положення, гранична чисельність і фонд оплати праці працівників Фонду, регіональних відділень і представництв затверджуються Президією Верховної Ради України.
Відповідно до пункту 1 "Положення про Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка", затвердженого Указом Президента України від 14 листопада 2005 року №1599/2005 (з наступними змінами та доповненнями) Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка є спеціальним органом, що підпорядковується Президентові України і утворений для попереднього розгляду питань щодо кандидатур на присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Склад Комітету формується за поданням голови Комітету з числа високопрофесійних, авторитетних, відомих в Україні літераторів і митців, культурологів, літературознавців і мистецтвознавців (абзац четвертий). Персональний склад Комітету затверджується Указом Президента України строком на п'ять років. Протягом цього строку може проводитися часткова ротація Комітету (абзац п'ятий).
Згідно з "Положенням про Національну комісію з радіаційного захисту населення України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 19 травня 1999 року №675-XIV (яке діяло на момент прийняття Постанови) Національна комісія з радіаційного захисту населення України - постійно діючий вищий, незалежний колегіальний науково-експертний дорадчо-консультативний орган з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України, який утворюється Верховною Радою України (пункт 1 Розділу І), Комісія є відповідальною перед Верховною Радою України і підзвітна їй (пункт 1 Розділу І), гранична чисельність та структура апарату Комісії затверджуються її Головою (пункт 5 Розділу III). Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2009 року №1630-УІ затверджене нове "Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України", яке чинне на момент розгляду справи в суді. Відповідно до пункту 7 Розділу III цього Положення структура і штатний розпис апарату Комісії затверджуються Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи за поданням Голови Комісії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не наділений повноваженнями затверджувати граничну чисельність працівників Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Національної комісії з радіаційного захисту населення.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2009 року позов ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні апеляційної скарги представника Кабінету Міністрів України відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.О.Грибан
Суддя І.І.Бараненко
Суддя О.О. Беспалов
Повний текст виготовлено – 22.12.10р.