Справа №2-а-1228/10  

          ПОСТАНОВА

         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 грудня 2010 року Суддя Котелевського районного суду Полтавської області Загнійко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження  адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області, в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області провести відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок та виплату, на його користь, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС й інваліду ІІ групи, недоотриману державну пенсію та недоотриману щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з 25.11.2010 року. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є інвалідом ІІ групи і належить до соціальної категорії - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1, та відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008р., якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з 25.11.2010 року не здійснив нарахування та виплату державної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, передбачених діючим законодавством України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження 21.12.2010 року,  а 27.12.2010 року подав до канцелярії суду свої письмові заперечення проти позову, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивач отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» №1 від 03.01.2002 року та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, що відповідає вимогам ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, відповідач посилається на Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким з 01.01.2008 року до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено ключові зміни. Отже, порушень при призначенні та перерахунку пенсії згідно діючого законодавства з боку Пенсійного фонду немає, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходжу до наступних висновків.  

 Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом другої групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Державна (основна) пенсія позивачу нараховується та виплачувалася відповідно до ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком, та для інвалідів 2 групи – не нижче 8 мінімальних пенсій за віком.

Обчислення додаткової пенсії позивача передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої розмір такої пенсії для інвалідів 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було змінено та встановлено новий порядок обрахунку як основної та додаткової пенсії позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З 19.05.2010 року нарахування та виплата позивачу пенсії здійснюється відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру основної та додаткової пенсії позивача у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

До такого висновку суд приходить з врахуванням вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

За змістом абзацу третього ст. 1 цього Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.

Посилання відповідача в запереченні на застосування ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, є необґрунтованим. Адже, іншими законодавчими актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, а застосування відповідачем при нарахуванні пенсії позивача підзаконних нормативних актів, які суперечать вимогам Законів України, є неправомірним.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. №1, від 28.05.2008 р. №530 та від 16.07.2008р. №654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Отже, відповідач повинен був виконувати вимоги ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлювався порядок визначення розміру пенсії позивача у співвідношенні з мінімальною пенсією за віком, яка визначається з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області.

Враховуючи вище викладене, вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 6-14, 18, 71, 94, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області щодо нарахування та здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 25.11.2010 року неправомірними.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з 25.11.2010 року – по другій групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст.ст. 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою недоотриманих сум.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з 25.12.2010 року – по другій групі інвалідності в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою недоотриманих сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.      

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Котелевський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.  

Суддя