Справа № 1-711/10
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Трусової Т.О.,
при секретарі Маляр Н.В.,
за участю: прокурора Медведюк О.О., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, законних представників підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бобровиці Чернігівської області, громадянина України, українця, неодруженого з професійно-технічною освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, несудимого,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, мешкає з батьком, з професійно-технічною освітою, отриманою в Київському професійному ліцеї транспорту, працюючого мийником на СТО «Міцубісі Моторс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, несудимого, на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх не перебуває,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Києва, українця, неодруженого, мешкає з батьками, з повною середньою освітою, отриманою в СШ № 274 м. Києва, учня 1-го курсу Київського вищого професійного училища залізничного транспорту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, несудимого, на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх не перебуває,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15- ч. 2 ст. 186 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
4 березня 2010 року приблизно в 00 год. 45 хв. ОСОБА_6 та неповнолітні ОСОБА_7 і ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходилися поблизу будинку № 36/2 на вулиці Ревуцького в м. Києві, де за попередньою змовою між собою, діючи спільно та узгоджено, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров*я потерпілого, що виразилося у нанесенні ударів кулаками і ногами по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_9, внаслідок чого останньому були завдані легкі тілесні ушкодження, вимагали у останнього передати їм мобільний телефон «Fly V60» вартістю 350 грн., але не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були затримані нарядом міліції на місці вчинення злочину.
Підсудні вину у вчиненні злочину при обставинах, встановлених судом, визнали повністю, в скоєному розкаялися.
ОСОБА_6 показав, що зустрівшись з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 3 березня 2010 року приблизно о 21-00 год. у дворі свого будинку, вони пішли в комп*ютерний клуб. Після клубу вони випили по 1 літру пива і направилися додому. По дорозі вони зустріли потерпілого. У потерпілого був дивний вигляд, і він вирішив з нього пожартувати, тому підійшов і попросив закурити. Коли потерпілий відповів, що закурити у нього немає, він, щоб налякати, ударив його кулаком один раз по голові, а потім декілька разів по тулубу. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 теж ударили потерпілого, який упав і попросив його не бити, сказавши, що віддасть їм телефон, і став його діставати з кишені. В цей час під*їхала патрульна машина, і вони стали тікати, але їх з ОСОБА_7 затримали, а ОСОБА_8 утік.
Як вбачається з показань ОСОБА_7, ініціатором злочину був ОСОБА_10, який першим ударив потерпілого. Він приєднався до дій ОСОБА_10 і теж почав бити потерпілого, а потім до них приєднався і ОСОБА_8, який ішов за ними трохи позаду. Коли потерпілий вже лежав на землі, він спитав, що їм треба, і ОСОБА_10 відповів: «Давай телефон». Потерпілий погодився і сказавши, що лише забере з телефону свою сім-карту, став діставати з кишені телефон, і в цей час прибула міліція.
ОСОБА_8 загалом підтвердив показання ОСОБА_6 і ОСОБА_7, пояснивши, що побачивши як ОСОБА_6, а потім ОСОБА_7, ударили потерпілого, він підбіг і теж двічі його ударив кулаком по тулубу. Від ударів потерпілий присів і спитав, що вони хочуть. Хтось з його товаришів, присівши біля потерпілого, сказав, що вони хочуть телефон, і потерпілий зразу ж став його діставати, і в цей час приїхала міліція.
Окрім показань підсудних, їх вина в замаху на відкрите викрадення чужого майна підтверджується іншими доказами, дослідженими та перевіреними судом, а саме:
показаннями в суді потерпілого ОСОБА_9, який пояснив, що 4 березня 2010 року пізно вночі, повертаючись додому, він проходив по вул. Ревуцького, і коли пересік перехрестя з вул. Кошиця, помітив підсудних, які різко змінили напрямок руху і направились до нього. Підійшовши, ОСОБА_6 попросив закурити, а коли він сказав, що у нього немає сигарет, різко ударив його рукою, мабуть в обличчя. Після цього із-за спини ОСОБА_6 вийшли інші підсудні, і вони всі разом стали його бити. При цьому кожний з підсудних наніс йому по два-три удари, а потім хтось з них повалив його на землю. Коли він лежав на землі, його разів три ударили по голові, і по силі ударів він зрозумів, що били ногами. Злякавшись за своє життя і здоров*я, він спитав, що їм треба, а у відповідь його спитали, що у нього є. Тоді він сказав, що є мобільний телефон, і він його їм віддасть, а собі залишить лише сім-карту. Коли він став діставати телефон, під*їхала міліція. ОСОБА_9 підтвердив вартість мобільного телефону «Fly V60», яким хотіли заволодіти підсудні, і заявив про те, що до останніх не має жодних претензій матеріального характеру, так як їх батьки повністю відшкодували йому завдану злочином шкоду;
даними протоколу усної заяви потерпілого про злочин (А.с. 7);
перевіреними в суді показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_11– інспектора СПГЗ Дніпровського МВДСО УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, з яких вбачається, що вночі 4 березня 2010 року під час добового чергування він у складі групи співробітників служби охорони він був свідком як біля перехрестя вул. Ревуцького і Кошиця три особи, серед яких були ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обступили потерпілого ОСОБА_9 і наносили йому тілесні ушкодження. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були ними затримані, а третій зміг втекти. Потерпілий розповів співробітникам міліції, що вказані особи били його і вимагали віддати мобільний телефон. (А.с. 38-39);
даними висновку судово-медичної експертизи № 190/і про виявлення у ОСОБА_9 синців на фоні припухлості м*яких тканин: лобної ділянки справа, тім*яної ділянки зліва, на правій вушній раковині з переходом у завушну ділянку, садна на правій вушній раковині, які спричинені тупими предметами, могли утворитися 4 березня 2010 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень (А.с. 27-29).
Встановлені судом фактичні обставини, зокрема те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 добре знайомі і в даних обставинах діяли спільно та узгоджено, при цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 беззаперечно підтримали насильницькі дії ОСОБА_6 і, почувши від останнього вимогу віддати мобільний телефон, свої злочинні дії не припинили, безспірно свідчать про наявність між усіма підсудними попередньої змови на відкрите викрадення чужого майна.
Оскільки у зв*язку з прибуттям на місце вчинення злочину наряду міліції підсудні не встигли вилучити у потерпілого телефон, вони не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України.
При призначенні виду та міри покарання підсудним суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який кримінальний закон відносить до тяжких, обставини його вчинення, роль кожного з них у грабежі, ступінь реалізації ними злочинного умислу та позицію потерпілого щодо міри покарання.
Суд також враховує дані про особи підсудних, зокрема їх молодий вік, умови їх життя і виховання в неповних сім*ях, те, що вони до кримінальної відповідальності притягуються вперше і раніше ні в чому, вартому осуду, помічені не були, позитивно характеризуються за місцем проживання і навчання, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закінчили навчальні заклади та отримали професії і в даний час працевлаштовуються, а ОСОБА_8 вступив до професійного навчального закладу.
Обставинами, які пом*якшують покарання всіх підсудних, суд визнає їх щире каяття і добровільне відшкодування завданого збитку, а ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ще і вчинення ними злочину в неповнолітньому віці.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудних, суд визнає вчинення ними злочину у стані алкогольного сп*яніння. Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає всім підсудним мінімальне покарання, встановлене санкцією частини статті обвинувачення, але звільняє їх від відбування покарання з випробуванням, що передбачено ст. 75 КК України, а щодо неповнолітнього ОСОБА_8 - ст. 104 цього Кодексу, вважаючи, що таке покарання буде достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. З урахуванням обставин справи суд вважає, що розмір іспитового строку для ОСОБА_12 як ініціатора злочину повинен бути більшим, ніж для ОСОБА_7 і ОСОБА_8, але в будь-якому разі не надто тривалим, так як підсудні можуть бути призвані до лав Української Армії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15- ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити їм покарання по 4 (чотири) роки позбавлення волі кожному. Звільнити засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а ОСОБА_8 – на підставі ст. 104 КК України, встановивши ОСОБА_6 іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - 1 рік , якщо протягом цього строку вони не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов*язки. Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наступні обов*язки:
? повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання;
? періодично з*являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: