АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 735/2010 Головуючий в 1 інстанції – Зарічна Л.А.
Категорія – 125 ч.2 КК України Доповідач – Широян Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого – Козака В.І.
суддів - Широян Т.А., Зенченко Т.С.
з участю:
потерпілого – ОСОБА_1
засудженого – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області від 8 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець. Прилуки , українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, не судимий в силу ст. 89 КК України, який працює викладачем у Прилуцькому медичному училищі, проживає в АДРЕСА_1, -
- засуджений за ст. 125 ч.2 КК України до 1 року виправних робіт, з відрахуванням у доход держави 15 % заробітку.
ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 16 червня 2010 близько 09 години 30 хвилин в АДРЕСА_2, на ґрунті неприязних відносин, в той час як ОСОБА_1 лагодив автомобіль, зірвав капот зі стійки, вдарив ним по голові ОСОБА_1, а потім наніс удари в область голови При цьому висловлювався на адресу потерпілого нецензурними словами та погрозами вбити його та знищити майно. Протиправні дії ОСОБА_2 припинив лише тоді, коли з’явилися очевидці цієї бійки. В результаті ОСОБА_2 потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
У апеляції потерпілий ОСОБА_1, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, доведеність його вини , просить вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінити, призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання у вигляді обмеження волі, а заявлений цивільний позов задовольнити повністю. У обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення відносно нього тяжкого злочину і був засуджений до позбавлення волі зі встановленням іспитового строку і по його закінченню знову вчинив відносно нього умисний злочин. Вважає, що такі дії засудженого щодо нього свідчать про наявність в нього сталої протиправної установки, а тому і призначене покарання у вигляді виправних робіт є недостатнім для виправлення засудженого. Наголошує, що вказівка ОСОБА_2 про наявність у нього неповнолітньої дочки та матері похилого віку , як на пом’якшуючу обставину, не ґрунтується на матеріалах справи, а питання - чи перебувають вони на утриманні засудженого не було предметом дослідження в судовому засіданні. Щодо цивільного позову, то , на його думку, суд, з підстав, зазначених у вироку, не повинен був передавати вирішення питання про відшкодування збитків на розгляд в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідача, потерпілого, який наполягав на задоволенні його апеляції з викладених у ній підстав, засудженого, який щиро розкаявся та просив залишити вирок без змін, додавши відповідні документи про наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень за обставин, встановлених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів, є обґрунтованим.
Сам засуджений в судовому засіданні винним себе визнав, не заперечував, що він умисно зірвав капот автомобіля зі стійки і вдарив ним ОСОБА_1 по голові. Наголошував, що в разі подання потерпілим позовної заяви про відшкодування збитків завданих злочином він згоден на їх відшкодування та просив залишити вирок суду щодо нього без змін.
Вина засудженого у вчиненні злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив, що раніше мав відносини з дружиною ОСОБА_2 і на ґрунті цього між ними виникли неприязні стосунки та просив стягнути із засудженого витрати, в тому числі і на лікування, які він поніс внаслідок вчинення щодо нього злочину.
Показання як засудженого, так і потерпілого не суперечать також висновку експерта від 25 серпня 2010 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені легкі тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забійної рани тім’яної ділянки голови, які виникли 16 червня 2010 року.
Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_2, судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_2, відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим. При призначенні покарання суд врахував, що засуджений ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, про що ним до апеляційної інстанції було подано відповідні документи, за місцем роботи характеризується позитивно.
Суд першої інстанції правильно вирішив питання про залишення без розгляду вимог потерпілого про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Із матеріалів справи убачається, що потерпілим цивільний позов фактично не подавався. Про це було зазначено лише у скарзі до суду без відповідного обгрунтування та підтвердження фактичними даними.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий Судді