№ 2-а- 3031/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бутенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та виплатити кошти до пенсії та додаткової пенсії, -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (далі — Управління ПФУ), в якому зазначає, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має 3 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з аварією на Чорнобильській АЕС, обліковується в Управлінні ПФУ. Законодавством України - статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.1991 року, йому щомісячно повинна надаватися пенсія у розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, призначення щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч вимогам закону належні йому виплати пенсії та доплати до пенсії Управлянням ПФУ з 1 січня 2006 року по цей час неправомірно виплачувалась в неповному розмірі, загальна сума склала розмір 178875,00 грн.. У липні 2010 року він звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплати державної пенсії по інвалідності, але відповідач письмом відмовив йому у задоволенні вимог та не виплачує йому пенсію та додаткову пенсію у зазначених розмірах, чим порушили його права.
Просить суд:
1. Визнати противоправними дії та бездіяльність відповідача Управління ПФУ щодо не нарахування та виплати йому пенсії та додаткової пенсії не в повному обсязі з 1 січня 2006 року по цей час.
2. Зобов'язати Управління ПФУ виконати перерахунок та виплату йому належної до видачі державної пенсії по 3 групі інвалідності по захворюванню, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи – 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.1991 року, у розмірі законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком з розрахунку на час виплати починаючи з 1 січня 2006 року.
Вважає ці дії відповідача неправомірними і тому він подав позов до суду з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду, посилаючись, що про порушення його законних прав Управлінням йому стало відомо лише у 2010 році, що є поважною причиною.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.11.2010 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з 1.01.2006 року до травня 2010 року відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії, стягнення шкоди за 2006 рік, за 2007 рік, за 2008 рік, за 2009 рік, до травня 2010 року залишено без розгляду (а.с. 18-21).
Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом «Про державний бюджет України» і може коригуватись іншими нормативно-правовими актами (а.с. 21-22).
Ухвалою судді від 23 грудня 2010 року суд визнав можливим розглянути справу в порядку письмового провадження (а.с. 28).
В судове засідання позивач, його представник та представник відповідача не з’явилися, про дату, місце, та час розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 16, 22).
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов`язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році Категорія 1, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 12.08.1999 року і вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 від 27.05.2007 року, йому встановлена 3 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, має статус інваліда війни 3 групи, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_3 від 18.04.2003 року і довідкою до акта огляду МСЕК Серія МСЕ № 019345 від 14.04.2003 року (а.с. 10, 11).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні і отримує пенсію по захворюванню, пов'язаному з аварією на Чорнобильській АЕС і отримує додаткову пенсію як інвалід війни 3 групи (а.с. 8-9, 23-24).
13.07.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою про здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі кошти до пенсії та додаткової пенсії за 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.7).
Листом № 277/М-14 від 19.07.2010 року Управлінням надана відповідь позивачу, в якій роз'яснено, що здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі кошти до пенсії та додаткової пенсії за 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки обчислені позивачу з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 8).
Стаття 9 КАС України встановлює, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них. соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 3 групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи; дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, суд вважає, що на момент звернення позивачки із заявою до відповідача про перерахунок пенсії були чинними статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, які отримують пенсію по 3 групі інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, встановлено мінімальний розмір пенсій – 15 відсотків від прожиткового мінімуму, встановлено для осіб, які втратили працездатність.
Проте, стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими шість мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється в розмірі, визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд зазначає, що при вирішенні спору необхідно виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому при розрахунку державної основної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Таким чином, позивачці мав бути визначений мінімальний розмір пенсії, виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме розмір мінімальної пенсії за віком, установлений у законі Про державний бюджет України на відповідний рік, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.
В статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI встановлений прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 695 гривень, з 1 квітня – 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривень, з 1 грудня – 734 гривень.
Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Так, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» № 1058 від 9.07.2003 року і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Тобто, при виплаті ОСОБА_2. щомісячно пенсії та призначеної щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 3 групи за 2010 рік відповідач повинен брати прожитковий мінімум в сумі станом на період з 1 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, проводиться в такі строки: в разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Таким чином, Управління ПФУ, здійснивши ОСОБА_2. виплату щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 3 групи у зазначений період за 2010 рік, діяли не правомірно, ні на підставі, ні у межах повноважень та ні у спосіб, що визначено діючим законодавством України на час виплати.
Таким чином, з врахуванням наведених норм законодавства позовні вимоги ОСОБА_2. підлягають частковому задоволенню. а саме суд вважає за необхідне прийняти рішення щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_2. за період з 1.05.2010 року по 31.10.2010 року, та починаючи з 1.11.2010 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується частиною другою статті 46 Конституцією України.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачці щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 3 групи за 2010 рік в належному розмірі, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ по не виконанню приписів статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування і отримання щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії у 2010 році.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною третьою статті 159 КАС визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення спірної суму з Управління ПФУ, суд на підставі вимог частини третьої статті 2 КАС та частини третьої статті 159 КАС визначає правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, і встановлює, що Управління ПФУ є неналежними відповідачем по цім заявленим вимогам.
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією ЗУ № 796-Х11 здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до статті 1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковане.
Статтею 4 пунктом 7 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом АРК, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2. щодо стягнення на її користь з Управління ПФУ заборгованість по недоплаченій їй у 2010 році щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії та стягнення шкоди не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 22, 46, 152 Конституції України, статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, статтями 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, статтями 2-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 99, 100, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії, стягнення шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області по не виконанню приписів статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призвела до порушення прав ОСОБА_2 на своєчасне нарахування і отримання щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії у 2010 році.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_2 за період з 1.05.2010 року по 31.10.2010 року, та починаючи з 1.11.2010 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Судові витрати по справі покласти за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя –