Справа № 2-1612-2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,
при секретарі Мамошук І.В.,
за участю представника позивачки-відповідачки ОСОБА_1,
відповідача –позивача ОСОБА_2,
представника відповідача – позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Державного виконавця Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліменти, -
Встановив :
Позивачка – відповідачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, внаслідок виникнення заборгованості по сплаті аліментів.
В позовній заяві вона зазначила, що 20 вересня 2005 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницький управлінням юстиції був зроблений актовий запис № 1157.
Від шлюбу в них є дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 29 вересня 2005 року з ОСОБА_2 було стягнуто на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.
Незважаючи на те, що дитина потребує матеріальної допомоги, ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини.
Відповідно до довідки - рахунку борг відповідача за не сплату аліментів складає 14 812,02 гривні.
Позивачка –відповідачка, враховуючи, що суми нарахування аліментів за 2007 рік, 2009 рік співпадають, то зазначає, що заборгованість та пеня за 2007 рік складає 9 927 гривень за 2009 рік 9 927 гривень, разом: 29 781 гривня, з розрахунку за кожен місяць їй було нарахована 389, 79 гривень, 1% за кожен день прострочення складає 3,89 гривень. ( 3,89 гривень *30 днів прострочення) = 116, 7 гривень.
В зв’язку з цим позивачка була змушена звернутися до суду з даним позовом, оскільки відповідач відмовляється добровільно допомагати.
Відповідач – позивач в свою чергу звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Державного виконавця Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліменти.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29.09.2005 року з нього було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян
З дати винесення рішення, він сплачував аліменти добровільно та від сплати аліментів не ухилявся.
28.10.2009 року було відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню з нього аліментів. Відповідач-позивач вважає, що ОСОБА_5 недостовірно заявила, що він не платив аліменти протягом трьох років., так як сплачував аліменти на дитину добровільно у розмірі встановленому судом. Навіть тоді, коли він втратив роботу і не отримував заробітну плату він сплачував кошти на дитину у встановленому судом розмірі, а також сплачував аліменти безпосередньо позивачці-відповідачці з рук в руки.
Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_4, був проведений розрахунок „заборгованості" по аліментам. В порушення ч. З ст. 74 ЗУ „Про виконавче провадження" та п. 7.5.2. Інструкції про проведення виконавчих дій державний виконавець і по теперішній час не повідомила відповідача-позивача про підрахований нею розмір заборгованості по аліментам та не встановила строк для погашення цієї заборгованості. При розрахунку заборгованості були невраховані наявні у нього квитанції про сплату аліментів. Також, були проігноровані вимоги частини 3 ст. 195 СК України, згідно яких, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.
Також, як вважає відповідач-позивач, неврахована відсутність поважних причин непред'явлення виконавчого листа до виконання понад чотири роки.
Також, відповідач-позивач, вважає важливою обставиною, яка вливає на виниклі правовідносини, це його стан здоров'я, оскільки більше ніж півроку він вдруге потрапляє на стаціонарне лікування до лікарні. Крім того, від другого шлюбу в нього є дитина яку він також повинен матеріально забезпечувати. А стягнення з нього цієї неправомірно нарахованої величезної суми неустойки на фактично неіснуючої заборгованості по аліментам, приведе у вкрай складне матеріальне становище.
Тому, відповідач-позивач враховуючи, що розрахунок заборгованості за аліментами невірний, проведений державним виконавцем з численними порушеннями чинного законодавства, оскільки він добровільно сплачує аліменти, був змушений звернутися з даним позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліменти
В судовому засіданні представник позивачки – відповідачки уточнила (зменшила) позовні вимоги та просила суд, стягнути з ОСОБА_2, на її користь та утримання сина 6 547 грн., 95 коп., пеню за прострочення сплати аліментів з вини боржника за період з 01.11.2009 року по 01.08.2010 року. Позовні вимоги заявлені ОСОБА_2 не визнала та просила в їх задоволенні відмовити.
Відповідач-позивач та його представник в судовому засіданні визнали зменшенні позовні вимоги ОСОБА_5 та не заперечили проти їх задоволення, а також просили суд задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та просила відмовити у їх задоволенні, щодо позовних вимог ОСОБА_5 не заперечила, та просила її задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, які були зменшенні в судовому засіданні, підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Рішенням Замостянського райсуду м. Вінниці від 29 вересня 2005 року з ОСОБА_2 було стягнуто на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.
Відповідно до довідки - рахунку борг відповідача за несплату аліментів складає 14 812,02 гривні. (а.с. 7).
Згідно із довідкою Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції заборгованість відповідача по аліментам на утримання дитини за період з 01.11.2009 року по 01.08.2010 року із розрахунку, що кожен місяць було нарахована 389,79 гривень, то 1% за кожен день прострочення складає 3,89 гривень. ( 3,89 гривень*30 днів прострочення) = 116, 7 гривень., разом становить 6 547 грн., 95 коп. заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів з вини боржника.
Крім того, Вишенським відділом Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції направлялись подання до Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів (а.с. 119 ).
Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем несвоєчасно сплачувались аліменти, що призвело до наявності заборгованості.
Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, а також враховуючи те, що відповідач – позивач не заперечує проти задоволення зменшених позовних вимог позивачки – відповідачки, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача –позивача пеню за прострочення сплати аліментів з вини боржника за період у розмірі 6 547 грн., 95 коп. на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленому Верховного Суду України»Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, відповідальність платника аліментів за прострочення її сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
В своєму позові відповідач-позивач, просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, посилаючись на наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, його стан здоров’я і на важкий матеріальний стан.
Крім того, ч.2 ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів, суд може звільнити повністю або частково його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла в зв’язку з тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Але відповідачем-позивачем у своїх позовних вимогах та в судовому засіданні, не зазначає за який періоду та від якої суми, необхідно звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, і з яких причин чи обставин, які мають істотне значення .
Посилання, що ОСОБА_5 несвоєчасно були пред’явлені виконавчі листи до виконання не можуть бути прийняті судом, оскільки про винесено рішення про стягнення аліментів відповідачу-позивачу було відомо, на момент розгляду справ ним не було подано жодних заперечень проти позовів, рішення ним не оскаржувалися, рішення в частині стягнення аліментів підлягали негайному виконанню в межах сум щомісячного платежу, на момент винесення рішень відповідач працював, тому мав можливість сплачувати аліменти в добровільному порядку.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що відповідач-позивач не надав суду належних доказів для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах. Так, при звільненні позивача від заборгованості по сплаті аліментів, позивачка-відповідачка втрачає право отримати аліменти від позивача, а також допомогу від держави, відповідно до положень ч. 3 ст.184 Сімейного кодексу України, внаслідок чого становище її дитини погіршиться, що суд вважає недопустимим. Таким чином, суд вважає, що вимоги відповідача-позивача про звільнення від сплати заборгованості по аліментах задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що позивачка-відповідачка була звільнена від сплати державного мита, згідно ст. 88 ЦПК України, держмито слід стягнути з відповідача-позивача в сумі 65 грн. 47 коп., на користь держави, а також інформаційно-технічний збір в розмірі 30 грн. на користь позивачки – відповідачки.
Виниклі правовідносини врегульовані ст.ст. 180, 184, 194, 195, 196 Сімейного кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212 – 217 ЦПК України та ст.ст. 180, 184, 194, 195, 196 Сімейного кодексу України, Постановою Пленому Верховного Суду України»Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, суд –
Вирішив :
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, неустойку, у розмірі 6 547 грн., 95 коп., за період з 01 листопада 2009 року по 01 серпня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 65 грн. 47 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду в розмірі 30 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Державного виконавця Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліменти, відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: