Справа №2-а-1384/10

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И  

20 грудня 2010 року                                                                                        м. Ніжин  

 Суддя Ніжинського  міськрайонного  суду  Пантелієнко В.Г.  розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни та поновлення пропущеного строку ,-

В С Т А Н О В И В:

     Позивачка   звернулась із зазначеним позовом до суду, в якому вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі за текстом – Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.  Управлінням ПФУ така надбавка до пенсії у повному розмірі не нараховувалась та не виплачувалась. Позивачка зазначила, що дії Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії є неправомірними та такими, що суперечать Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивачка просить стягнути з відповідача – Управління ПФУ в м.Ніжині на  її користь невиплачену щомісячну соціальну державну допомогу за 2009 та 2010 роки відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року та поновити пропущений строк для звернення до суду.  

Так як по справі відкрите скорочене провадження, судове засідання по справі не проводилось,  а справа розглянута суддею одноособово.

В запереченнях відповідач  зазначив, що позивачка має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в певному розмірі, проте Управління ПФУ діє лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. Органами Пенсійного фонду України   особам, які мають статус  «діти війни» виплачується  щомісячна надбавка в розмірі 10% від прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність. З 01.01.2009 року ця надбавка позивачці виплачується в розмірі   49 гривень 80 копійок. З огляду на це відповідач вважає, що з його боку не було допущено бездіяльності, про яку вказано в позові. У запереченнях відповідач зазначив, що Управління ПФУ в м. Ніжині діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Крім того  відповідач наполягав на застосуванні  шестимісяного строку позовної давності звернення до суду, передбачений  ст. 99 п. 2 КАС України, який позивачем  було пропущено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1  і має статус дитини війни, що надає їй право на отримання  державної соціальної підтримки, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни".  

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України.   Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

     Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р..

У 2009 та 2010 роках дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління  перерахунку пенсії позивачці в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2010 році не здійснювало, а також не проводило виплату. За таких обставин суд вважає, що дії відповідача є незаконними  щодо не  нарахування надбавки до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

З заперечення відповідача вбачається, що він виплачував щомісячно позивачці  як дитині війни, підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року по теперішній час – 49 гривень 80 копійок.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що  дії відповідача  щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку нарахування та виплати  надбавки до пенсії позивачці як дитині війни   у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV  є незаконними.  

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка про свої порушені права знала  понад зазначеного строку оскільки отримувала допомогу в меншому розмірі протягом багатьох років, а до суду звернулась  30 листопада 2010 року.  

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. У відповідності  до  зазначеної статті суд своєю ухвалою від 20.12.2010 року залишив вимоги  які виходять за межі 6-ти місячного строку без розгляду.  

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71,99,100,160, 162, 183-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

 Визнати дії Управління Пенсійного фонду в м. Ніжині Чернігівської області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни за період  з 30 травня 2010 року по 30 листопада 2010 року  незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в м. Ніжині Чернігівської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни за період з 30 травня 2010 року по 30 листопада 2010 року  надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду м.Ніжина на користь ОСОБА_1  3 (три) гривні  40 копійок у порядку повернення сплаченого судового збору.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через  Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.  

     Судя Ніжинського  

міськрайонного суду                                                            В.Г. Пантелієнко