справа № 2-а- 6897 /10р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 року м. Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Хитров Б.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як “дитині війни” ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом і свої вимоги мотивує тим, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Однак рішенням Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких, повинна бути нарахована соціальна допомога, визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними. Однак відповідач починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року сплачував вказане підвищення у розмірі меншому, ніж гарантовано вказаним законом. Тому просить визнати дії Управління пенсійного фонду України щодо невиплати державної соціальної допомоги неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату несплаченої державної соціальної допомоги як «дитині війни» за період з 01.01.2006 року по день винесення рішення суду; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 300 грн.
Відповідач подав письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. ( із змінами внесеними згідно з Законом № 2453- VI від 07.07.2010р. ) який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір підвищення як особі, яка має статус дитини війни до пенсії, позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі з моменту настання права на дане підвищення. Тому вважають, що позивачем порушені строки звернення до адміністративного суду.
Що стосується справи по суті, управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми зазначає, що 01.01.2006 року набрав чинності ЗУ № 2195-VI від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (Закон № 2195), відповідно до ст.1 якого, позивачка має статус «Дитини війни». Ст.6 Закону № 2195 передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте ст.7 цього Закону передбачено, що механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких належить Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Згідно з чинним законодавством та Положенням про Пенсійний фонд України, його територіальні органи здійснюють виплату пенсій громадянам, які призначені відповідно до Законів України і регламентують пенсійне забезпечення, зокрема: Закон України від 09.07.2003р. № 1058 – VI «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ЗУ від 05.11.1991 року № 1788 «Про пенсійне забезпечення» та деякі соціальні закони. Пункт 9 Положення про Пенсійний фонд України передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” передбачено поетапне запровадження у 2006 році виплат “дітям війни”, встановлених ст..6 Закону № 2195. Оскільки Кабінетом Міністрів України не визначено вказаного порядку, підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році не було запроваджено. П.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” припинено дію ст..6 Закону України “про соціальний захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 визнано неконституційним п.12 ст.71 ЗУ від 19.12.2006р. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, що призвело до поновлення з 09.07.2007р. дії ст..6 Закону № 2195. Оскільки у 2007 році ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” не було встановлено механізм фінансування таких виплат та питання щодо такого підвищення в законодавчому порядку було не врегульовано, Управління не мало жодних підстав для їх проведення. З прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» внесено зміни щодо встановлення та виплати підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки іншого чинним законодавством не передбачено. У 2008 році позивачка отримувала щомісячну державну допомогу у розмірі: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», затверджені розміри надбавок дітям війни, які виплачуються: з 22.05.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. - 49 грн. 80 коп. по теперішній час. У зв’язку з чим вважає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки Управлінням не були порушені його права, бо Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено фінансування виплат по даному Закону із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус “Дитини війни”, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності від 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
З наданих позивачем письмових доказів та повідомлених ним обставин, заперечення на позов відповідача, вбачається, що позивач згідно З прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у статтю 6 Закону України "Пpo соціальний захист дітей війни" внесено зміни щодо встановлення та виплати підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки іншого чинним законодавством не передбачено.
У 2008 році позивач отримував щомісячну державну допомогу у розмірі: з 01.01.2008р - 47,00 грн., з 01.04.2008р. - 48,10 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", затверджені розміри надбавок дітям війни, які виплачуються: з 22.05.08 - 48,10 грн.; з 01.07.08 48,20 гри.; з 01.10.08 по 31.12.2009 р. - 49,80 грн. по теперішній час.
Суд вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки усі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та Законам України, а в разі їх невідповідності Законам чи Конституції мають застосовуватися відповідні положення, закріплені в Законі.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Отже, відповідач з 01.01.2009 року мав діяти у відповідності з приписами норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В 2010 році є чинною ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004 року.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акту, який визначав би цей розмір або встановлював інший розмір, не має. Тому відповідачу для визначення розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідними положеннями Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, які визначають прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин позов підлягає задоволенню та необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язати його провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 листопада 2010 року включно з врахуванням проведених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Пункт 1 ч. 3 ст. 87 КАС України зазначає, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу, які понесені позивачем в сумі 300 грн. за складання позовної заяви, що підтверджується залученими до справи доказами - квитанцією від 23.09.2010 р. (а.с.18) про сплату коштів позивачем на рахунок ТОВ « Надія » як суб’єкту господарювання та яке має право займатись адвокатською практикою згідно довідки з єдиного державного реєстру України, актом виконаних робіт по виготовленню заяви. (а.с.19)
Згідно ст. 90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права ,які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги, витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 560 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави передбачає граничний розмір компенсації за правову допомогу при умові участі адвоката чи іншого фахівця в галузі права у розгляді цивільної чи адміністративної справи.
Однак правова допомога позивачу надавалась тільки в частині виготовлення позову, без укладання договору про участь адвоката чи іншого фахівця права у розгляді адміністративної справи.
Тому суд вважає, що вимога про відшкодування витрат у сумі 300 грн. за правову допомогу і яка полягає у виготовленні адміністративного позову, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), в зв’язку з чим на користь позивача з місцевого бюджету м. Суми слід стягнути 3,40 грн. судових витрат понесених на сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р., Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008р., ст.ст.6-9, 11, 69-71, 87, 94, 183-2, 256 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 листопада 2010 року включно з врахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.
Суддя Б.В. Хитров