ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 31/30 (05-5-31/9013) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | Дрібний Ю.В., дов. від 08.11.2005 року |
відповідача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Промальянс” |
на рішення | господарського суду міста Києва |
від | 24.03.2006 року |
у справі | № 31/30 господарського суду міста Києва |
за позовом | Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” |
до | Закритого акціонерного товариства “Промальянс” |
про | стягнення 45 653, 53 грн. |
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 року Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Промальянс” про стягнення з відповідача на користь позивача 45 653, 53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності з договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 30.10.2003 року, укладеним між Державним акціонерним товариством “Чорноморнафтогаз” та Закритим акціонерним товариством “Промальянс”, відповідач не повністю розрахувався з позивачем та не сплатив залізничний тариф за провіз порожніх цистерн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається також на те, що актом звірки від 01.12.2003 року, підписаним сторонами у справі, відповідач фактично визнав свою заборгованість.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2006 року (суддя: Качан Н.І.) по справі № 31/30 господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Промальянс” на користь Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” 44 757, 92 грн. заборгованості, 447, 60 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи рішення господарський суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання, оскільки відповідно до умов договору платежі перерахував частково у розмірі 20 000, 00 грн. (платіжне доручення № 60 від 04.04.2005 року) і на день розгляду справи його заборгованість складає 44 757, 92 грн. Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Не погоджуючиcь з постановою, Закрите акціонерне товариство “Промальянс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2006 року по справі № 31/30, в якій просить рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 5, 161, 162, 210 Цивільного Кодексу УРСР. Зокрема, заявник зазначає, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено місцевим господарським судом, 30.10.2003 року між Державним акціонерним товариством “Чорноморнафтогаз” та Закритим акціонерним товариством “Промальянс” укладено договір комісії на транспортно-експедиційне обслуговування №3598, за умовами якого позивач (комітент) доручає, а відповідач (комісіонер) приймає на себе повноваження та зобов’язання за винагороду, за дорученням позивача, від свого імені, але за рахунок позивача, здійснювати діяльність з організації транспортно-експедиторського обслуговування по перевезенню вантажів для позивача та проводити розрахунки та такі перевезення з відповідними залізницями, їх підрозділами та іншими діючими організаціями, підприємствами та фізичними особами.
Відповідно до пункту 3.3 договору розрахунки здійснюються на умові 100-відсоткової оплати об’єму перевезень, відповідно до узгодженої форми заявки, передбаченої пунктом 2.2.4 договору у розмірі та в строки, які обумовлені у доповненні до умов договору. Після здійснення оплати позивач передає відповідачу в день платежу по факсу копію платіжного доручення. Остаточний розрахунок здійснюється напротязі 3-х банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт.
За надання послуг, передбачених даним договором, позивач сплачує відповідачу комісійну винагороду, яка встановлюється у відсотковому відношенні від об’єму виконаних перевезень за звітний місяць та зазначається у доповненні до даного договору.
Як встановлено місцевим господарським судом, загальна сума зобов’язань відповідача за договором комісії №3598 від 30.10.2003 року склала 64757,92 грн. Розрахунки були проведені відповідачем частково у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором комісії №3598 від 30.10.2003 року станом на день розгляду справи склала 44757,92 грн.
Згідно пункту 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що до правовідносин між сторонами у даному випадку слід застосовувати відповідні положення саме цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, акти звірок взаємних розрахунків за вищезазначеним договором підписані з обох сторін бухгалтерами сторін.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором комісії №3598 від 30.10.2003 року є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
В частині стягнення з відповідача пені за договором комісії №3598 від 30.10.2003 року місцевим господарським судом у позові відмовлено. В зазначеній частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.
Також, як вбачається з матеріалів справи, ухвала від 28.02.2006 року про розгляд справи 24.03.2006 року була направлена сторонам 28.02.2006 року.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення у справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Промальянс” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2006 року у справі № 31/30 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова