Справа № 2-1473/ 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„23 ” грудня 2010 року
Менський районний суд
Чернігівської області
в складі:
головуючого судді Сова Т.Г.
при секретарі Корюковець П.Д.
за участю :
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дубовець А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мена Чернігівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ” Компанія ” АЛД-Трейд ” про зміну формулювання причин звільнення ,та стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за весь час з дати звільнення та по дату винесення судом рішення .
В С Т А Н О В И В:
В листопаді місяці 2010 року ОСОБА_1 заявив в суді позовні вимоги до ПП ” Компанія ” АЛД-Трейд ” про зміну формулювання причин звільнення та стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за весь час з дати звільнення та по дату винесення судом рішення .
Мотивував позивач своє звернення тим , що з 2009 року він працював на підприємстві ПП ” Компанія ” АЛД-Трейд ” на посаді керівника відділу продаж . За весь час роботи не мав жодних нарікань і дисциплінарних стягнень .
01.09.2010 року його було безпідставно звільнено згідно ст. 40 п.4 КЗпПУ за прогул . Позивач вважає своє звільнення незаконним та безпідставним , оскільки за весь час роботи позивачем не було прогуляно жодної години .Позивач вважає , що відповідач ніяким чином не з’ясував причини його відсутності на робочому місці , крім того , трудову книжку позивачеві видали лише 25.10.2010 року , з наказом про звільнення його не ознайомили . А причина звільнення вказана в трудовій книжці позбавила позивача можливості влаштуватися на нову роботу і призвела до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв’язків .
На думку позивача відповідач винен в тім , що затримав видачу трудової книжки , тому він має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу .
Позивач також зазначає , що 13.09.2010 року він надав відповідачеві заяву про звільнення за власним бажанням , відповідач обіцяв розглянути його питання протягом двох тижнів .
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та показав , що він працював на посаді керівника відділу продаж . Працював без зауважень , навіть в період відпустки до звільнення пропрацював двадцять робочих днів .
Позивач не заперечував , що з 30.08.2010 року він був відсутній на робочому місці так як хворів , про свій стан здоров’я він повідомляв відповідача в бесіді по телефону . В лікарню з приводу свого поганого стану здоров’я він не звертався , вважав , що його хвороба не потребує звернення до лікаря , так як вона була не досить важкою . Про те , де знаходяться лікарняні заклади йому відомо . Весь час відсутності на робочому місці , позивач продовжував працювати , спілкувався з клієнтами по телефону . 13.09.2010 року позивач вийшов на роботу і написав заяву про звільнення за власним бажанням . Відповідач йому повідомив , що на протязі двох неділь буде прийнято рішення з приводу його звільнення . В той же день позивач покинув територію підприємства , і поїхав додому . І не цікавився питанням його звільнення , тільки після отримання СМС - повідомлення про те , що він повинен прийти за трудовою книжкою , позивач пішов і отримав документ . В місті Чернігові ходив до різних підприємств з метою працевлаштуватися , брав участь у співбесідах , але до відповідача за трудовою книжкою не ходив , ніщо не заважало це зробити . Вважає , що не зважаючи на відсутність його на робочому місці протягом двох недільне не є підставою для звільнення за прогул , так як він попередив керівника про те , що хворіє .
Відповідач в судовому засіданні позовних вимог не визнав та показав , що позивач дійсно працював на посаді керівника відділу продаж . Відповідно графіку обліку робочого часу , відповідач не був на робочому місці 30 та 31 серпня 2010 року . Стороною відповідача були неодноразові спроби зв’язатися з позивачем по телефону , але він на зв’язок не виходив , будь-яких повідомлень щодо відсутності на робочому місці на надавав . Крім того , позивачем було відпущено безоплатно товар на суму 21 500 грн. Працівниками міліції було порушено кримінальну справу по факту шахрайських дій з боку невстановлених осіб . Коли позивач не з’явився на робочому місці і не відповідав на телефонні дзвінки , звісно виникли підозри того , що він не безпідставно був відсутній на робочому місці та ігнорував виклики по мобільному телефону. Відповідач заперечував факт написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням , так як ніяких заяв він не бачив , з такими вимогами позивач не звертався . Не визначена ситуація змусила відповідача направити до позивача ОСОБА_3 про те , що би він прибув та отримав трудову книжку з усіма документами . І тільки 25.10.2010 року , коли він прибув до підприємства , йому було запропоновано надати пояснення з приводу невиходу на роботу з 30.08.2010 року по 25.10.2010 року , але він відмовився щось пояснювати , про що було складено акт .
Відповідач в судовому засіданні наполягав на тому , що на підприємстві відсутні відомості щодо місця мешкання позивача .Всі контакти здійснювалися по телефону .
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала , що вона працює в ПП ” Компанії АЛД –Трейд ” офіс-менеджером . Останній раз вона бачила позивача на підприємстві 27 серпня 2010 року . Позивач не був присутній на робочому місці 30 та 31 серпня 2010 року , заяв про звільнення від позивача до відповідача не надходило . На момент , коли працював відповідач ,, на підприємстві було всього три особи працюючих . Тому певною інформацією вона володіла . З приводу відсутності позивача на робочому місці було складено акти . Свідок неодноразово телефонувала позивачеві , але він або не піднімав слухавку , або був в зоні недосяжності .
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав , що він був присутній в 202 кімнаті , де розташоване ПП ” Компанія АЛД-Трейд ” , позивач відмовився знайомитися з наказом про звільнення і не пояснив чому був відсутній довготривалий період часу на робочому місці , потім отримав копію наказу , трудову книжку і пішов .
Заслухавши пояснення сторін , свідків , дослідивши всі зібрані по справі докази , суд прийшов до наступного .
Відповідно ст.235 ч.1 та 3 КЗпПУ , у разі звільнення без законної підстави , працівник повинен бути поновлений на попередній роботі , у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими , що не відповідають чинному законодавству , орган , який розглядає трудовий спір , зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону .
В судовому засіданні достеменно з’ясовано , що позивач з 30 серпня 2010 року не виходив на роботу в ПП ” "Компанія АЛД-Трейд ” , де він працював на посаді керівника відділу продаж . Посилання позивача на те , що він з 30.08.2010 року по 12.08.2010 року хворів є такими , що не заслуговують на увагу , так як будь-яких офіційних документів з медичних закладів з приводу його тимчасової непрацездатності – відсутні , про те , що їх немає не заперечував і сам позивач .
Посилання позивача на той факт , що він вийшов на роботу 13.09.2010 року і написав заяву на звільнення за власним бажанням не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні .
Позивач на протязі з 30 серпня 2010 року по 25.10.2010 року не мав бажання прибути до місця своєї роботи , на контакт з відповідачем не виходив і тільки після ОСОБА_3 про те , що необхідно прийти за документами , він спромігся прийти до відповідача .
Відповідно ст.235 ч.4 КЗпПУ , у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника , працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу .
Але в судовому засіданні не було здобуто доказів того , що з вини ПП ”Компанії АЛД-Трейд ” позивач не отримав трудової книжки . Позивач пояснював , що за період , поки він був відсутній на робочому місці , він наполегливо шукав собі іншу роботу , проходив в багатьох установах співбесіди ( мав можливість це здійснити без трудової книжки ) , але за документами до відповідача не приходив , хоча в цьому нічого не було на заваді .
Відповідно ст. 40 ч.1 п.4 КЗпПУ , трудовий договір , укладений на невизначений строк , а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках : прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня ) без поважних причин .
Відповідно ст.40 ч.3 КЗпПУ , не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності , а також у період перебування працівника у відпустці .
Позивач не заперечував факту відсутності на робочому місці на протязі 14 днів , але доказів поважної причини такої відсутності в судовому засіданні не було надано , підтвердження тимчасової непрацездатності позивача не було доведено в судовому засіданні .
Керуючись ст.209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства ” Компанія ” АЛД-Трейд ” про зміну формулювання причин звільнення ,та стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за весь час з дати звільнення та по дату винесення судом рішення – відмовити .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Менського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.Г.Сова