№ 2-7484/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

21 грудня    2010 року                                                                м. Київ  

  Голосіївський районний суд міста Києва у складі:  

  головуючого-судді                                                             Мазурик О.Ф.,  

секретаря                                                                             Жигун Л.В.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  

  В С Т А Н О В И В :  

  В серпні 2010 року позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»  (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» або Банк»)  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач 1), ОСОБА_2 (далі -  відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.  

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 21.11.2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 50-06-Ил/02 (далі – Договір кредиту) на загальну суму 105 000 доларів США 00 центів з процентною ставкою 15% річних на строк до 19.11.2021 року.  

Банк виконав свої зобов’язання за Договором кредиту, проте відповідач 1 порушив свої зобов’язання в частині повернення кредиту та сплати процентів, що на 07.07.2010 року призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 361 193 грн. 59 коп.  

Посилаючись на те, що в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за вказаним  Договором кредиту, 21.11.2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 50-06-П/02 (далі – Договір поруки), просив стягнути заборгованість за Договогом кредиту  солідарно з відповідачів.  

В судовому засіданні представник позивача підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість  за основним боргом в сумі 102 502  долари США 14 центів, заборгованість по нарахованих відсотках в розмірі  17 223 долари США 05 центів, заборгованість по пені в сумі 414 358  грн. 90 коп.  та судові витрати.  

Представник відповідача 1 в судовому засіданні,  посилаючись на те, що ОСОБА_1 коштів за Договором кредиту не отримувала, позов не визнав. Просив в задоволенні позову відмовити.  

Суд неодноразово направляв відповідачу 2 судові повістки про виклик у суд  за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.  

За адресою реєстрації місця проживання відповідач 2 судові повістки не отримував.  

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України  у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик  вручено їм належними чином.  

В судове засідання відповідач 2, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, не з’явився.  

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.  

  Відповідач 2 про причину неявки суду не повідомив. За встановлених обставин, відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.  

Заслухавши представників позивача, відповідача 1, повно і всебічно дослідивши матеріали та перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.  

З матеріалів справи вбачається та визнано в судовому засіданні  представником відповідача 1, що 21.06.2006 року між «Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50-06-Ил/02 (а.с.8-10).  

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Пунктом 2.1 Договору кредиту передбачено, що Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію  на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 105 000 доларів США 00 центів з оплатою по процентній ставці 15% річних.  

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2006 року ОСОБА_1 звернулася до відділення № 2 Банку «Фінанси та кредит» з заявами на отримання  кредиту та на отримання першого траншу кредиту у сумі 105 000 доларів США (а.с. 14-15).  

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача 1 про те, що ОСОБА_1 не отримувала коштів за вказаним договором кредиту, оскільки вони не є доказом в розумінні ч. 2 ст.57 ЦПК України.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Ухвалою суду від 21 грудня 2010 року заявлене клопотання представника відповідача 1 про призначення почеркознавчої експертизи залишено без задоволення, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт отримання коштів за вказаним Договором кредиту.  

З матеріалів справи, а саме з заяви на видачу готівки № 7 вбачається, що 21 листопада 2006 року через філію «Київське регіональне управління»  ТОВ Банк «Фінанси та кредит» проведено операцію: видача кредиту згідно кредитного договору № 50-06-Ил/02 від 21.11.2006 (ОСОБА_1 НОМЕР_1) в розмірі 105 000 доларів США  (а.с. 16).  

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербою Л.О. посвідчено іпотечний договір  між «Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 (а.с. 13).  

Вказаний договір підписано сторонами у присутності нотаріуса. Особу громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, правоздатність та дієздатність Банку «Фінанси та Кредит», ТОВ, повноваження його представника, а також належність ОСОБА_1 квартири, що передається в іпотеку перевірені.  

З підписаного ОСОБА_1 (далі – іпотекодавець) іпотечного договору вбачається, що іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю квартиру під номером АДРЕСА_1.  

Зазначена квартира передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів,   виданих   за Кредитним договором № 50-06-Ил/02 від 21 листопада 2006 року в сумі 105 000 доларів США.  

Вказаний договір є чинним, у встановленому законом порядку нікчемним не визнано.  

На підставі викладеного, судом достовірно встановлено, що  ОСОБА_1 отримала кредитні ресурси в розмірі 105 000 доларів США.  

Відповідно до п. 3.2 Договору Кредиту позичальник зобов’язався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 19 листопада 2021 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок щомісячно починаючи з квітня 2008 року в термін з «26» по останнє число (включно) кожного місяця відповідно до Додатку № 1.  

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного та завіреного відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем 1  за весь період дії Кредитного договору (з 21 листопада 2006 по 06 липня 2010року) позичальником здійснено 10 платежів в погашення заборгованості за основним боргом на загальну суму 2 497 доларів США 86 центів, 23 платежі в погашення заборгованості по нарахованих відсотках  на загальну суму 40 030 доларів США 65 центів (а.с. 23-31).  

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 зобов’язання за Договором кредиту виконується неналежним чином.  

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму. Він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.  

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.  

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2006 року між «Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю, правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 50-06-П/02 (а.с. 11-12).  

На підставі ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.  

Пунктом 1.1 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором № 50-06-Ил/02 від 21.11.2006 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредиту у розмірі 105 000 доларів СЩА 00 центів, зі сплатою 15% річних.  

Виходячи з умов укладених між позивачем та відповідачами договорів та зі змісту наведених правових норм вбачається, що вимоги позивача заявлені у відповідності з чинним законодавством, а отже є обґрунтованими.              

Вирішуючи питання про розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню, суд виходив з наступного.  

Згідно  роз’яснень, викладених в п. 14  постанови Пленуму Верховного Суду України  № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).  

За змістом  ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна  валюта  може  використовуватися  в   Україні   у випадках і в порядку, встановлених законом.  

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання   іноземної   валюти,   а   також   платіжних документів  в  іноземній  валюті  при  здійсненні  розрахунків  на території  України  за  зобов’язаннями  допускається  у  випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

В пункті 14  постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. У зв’язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України – гривні.  

Статтею 36 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний Банк України встановлює   офіційний   курс  гривні  до іноземних валют та оприлюднює його.  

Згідно витягу Про офіційні курси гривні до іноземних валют від 21.12.2010 року, Національний банк України встановлює такі офіційні курси гривні до іноземних валют: 100 доларів США – 796,3500 грн.  

Як вбачається з розрахунку суми боргу, станом на 07.07.2010 року заборгованість за основним боргом  складає 102 502 доларів США 14 центів; заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитними кошами  складає 17 223 доларів США 05 центів;заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 414 358 грн. 90 коп. (а.с. 23-31).  

Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості представником відповідача 1 не оспорювався,  суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.  

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

А тому, з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає солідарному стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 120 грн. 00 коп.  

  На підставі ст.ст. 509, 526, 553, 554, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 74, 88, 208, 212 – 215, 218, 223, 224, 225 ЦПК України,  

  В И Р І Ш И В :  

  Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити   .  

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість  за основним боргом в сумі 102 502 (сто дві тисячі п’ятсот два) долари США 14 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.12.2010 року становить 816 275 (вісімсот шістнадцять тисяч двісті сімдесят п’ять) грн. 79 коп., заборгованість по нарахованих відсотках в розмірі  17 223 (сімнадцять тисяч двісті двадцять три) долари США 05 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.12.2010 року становить 137 155 (сто тридцять сім тисяч сто п’ятдесят п’ять) грн. 75 коп., заборгованість по пені в сумі 414 358 (чотириста чотирнадцять тисяч триста п’ятдесят вісім) грн. 90 коп.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» сплачений судовий збір у сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.            

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя