Справа № 22-412 / 2007р.                                     Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01 " березня 2007 року                                                                            м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:   Бєлки В.Ю.,

Суддів:                Полякова О.З.,

Онищенка Е.А.

При секретарі: Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами закритого акціонерного товариства „Спсцбуд" на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2006 року та на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «23» листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2та ОСОБА_3до ЗАТ „Спецбуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку спадкування -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_1., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом до ЗАТ „Спецбуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку спадкування.

В позовній заяві зазначала, що її чоловік, ОСОБА_4., займав посаду голови правління ЗАТ „Спецбуд" з 19.02.1981 року. Наказом ЗАТ „Спецбуд" ОСОБА_4. з

03.09.2004   року було звільнено, проте не проведено розрахунку по заробітній платі.

ІНФОРМАЦІЯ_1      року ОСОБА_4. помер.

З огляду на те, що позивач та її неповнолітні діти є спадкоємцями за законом, просила стягнути з відповідача суму несплаченої раціоналізаторської винагороди в розмірі 6633 грн. та заборгованість за заробітній платі в розмірі 2868 грн. 21 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн.

В судовому засіданні позивач звернулась із заявою про забезпечення позову, яка ухвалою судді від 23 листопада 2006 року була задоволена. Накладено арешт на грошові кошти ЗАТ „Спецбуд", що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул.. Північне шосе, 3-Г в межах суми позову 9501 грн. 21 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2006 року позов задоволено.

Стягнуто з ЗАТ „Спецбуд" на користь ОСОБА_2., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3. суму заборгованості в розмірі 9501 грн. 21 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн., а всього 9951 грн. 21 коп.

ЗАТ „Спецбуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ „Спецбуд" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

При цьому апелянт вказує , що суд не звернув уваги на те, що підприємство повністю розрахувалося з позивачкою за борги по заробітної платі, та раціоналізаторська пропозиція не була зареєстрована та прийнята до провадження.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. районний суд виходив з того, що відповідач має заборгованість по заробітної платі перед ОСОБА_4., яка у відповідності положень ст. 116 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст. 1227 ЦК України підлягає стягненню на користь спадкоємців.

Вирішуючи питання про певну суму заборгованості за березень-серпень 2004 року, районний суд виходив з наданого позивачкою розрахунку, не перевіривши його обгрунтованість.

Так в розрахунку позивачка вказує на те , що відповідачем сплачена заборгованість за період з березня по серпень 2004 року, але оспорюючи саму сумую, не законно посилається на те, що заробітна плата її чоловіка повинна бути в межах середньомісячної плати, виведеною нею за попередні місяці.

Дане нарахування не відповідає колективному договору підприємства та положенням глави 7 КЗпП України. З вимогами про виплату середньо місячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні ніхто не звертався.

Довідка підприємства , яка міститься в матеріалах справи ( л.с. 63 ) відповідає відпрацьованого часу ОСОБА_4., який в той період був керівником підприємства і при житті не оспорював сум нарахування.

Згідно матеріалів справи ЗАТ «Спецбуд» в 2004 році перебувало на стадії банкрутства, що і впливало на час роботи і заробітну платню робітників.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. в частині стягнення раціоналізаторської винагороди, районний суд залишив поза уваги, що правові відносини щодо фіксації раціоналізаторської пропозиції, крім глави 41 ЦК України, регламентуються Указом Президента «Про тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 01.09.1992 року, «Методичними рекомендаціями про порядок складання , подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію» затвердженими Державним патентним відомством України від 27.08.1995 року, Інструкцією «Про порядок виплати винагороди за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції» затвердженою 15.01.1974 року.

Так в порушення цих нормативних актів в оспорююмій заяві на раціоналізаторську пропозицію від 05.01.2004 року № 292, не визначено про її прийняття до впровадження.

Підприємство   не   зареєструвало   надану   заяву.   Свідоцтво   про   визнання   пропозиції раціоналізаторською не видавалося.

Договір між адміністрацією З AT «Спецбуд» та раціоналізаторами від 01.04.2004 року також не відповідає вимогам законодавства, а саме не має печатки підприємства та підпису керівника, узгодження правління підприємства, оскільки один з співавторів, сам ОСОБА_4., був керівником підприємства.

Таким чином судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду пор забезпечення позову від 23.11.2006 року також підлягає задоволенню у зв'язку з порушенням судом матеріального закону.

Так наклавши арешт на грошові кошти ЗАТ «Спецбуд» після визнання його банкрутом 27.09.2006 року , районний суд порушив вимоги ст. 23 Закону України «Про відновлення .- платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно з якою накладення нових   арештів   або   інших   обмежень   щодо   розпорядження   майном   банкрутом   не допускається.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню як не законна.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ „Спецбуд" задовольнити.

Ухвалу про забезпечення позову та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2006 року по цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ «Спецбуд» про стягнення заборгованості по заробітної платі та раціоналізаторській винагороді відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.