ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 червня 2006 р.

№ 16/167

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача

Угрин В.М. –дов. від 16.02.2005 року

відповідача

не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс”

на постанову від

Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.03.2006 року

у справі

№ 16/167 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс”

до	Управління розвитку платних послуг Дніпропетровської облдержадміністрації

про	усунення перешкод у користуванні майном та звільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство “Мода-Сервіс” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління розвитку платних послуг Дніпропетровської облдержадміністрації про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов’язання відповідача звільнити приміщення, яке утримується відповідачем без будь-яких правових підстав та знаходиться на дев’ятому поверсі будинку побуту за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко. 3, загальною площею 223, 63 м2.

Позовні   вимоги   обґрунтовані тим, що у відповідності з частиною 2 статті 793, статтею 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди нежилого приміщення № 118 від 30.12.2004 року, строк дії якого складає один рік і один день. Однак, відповідач на порушення вказаних вище вимог закону договір оренди нотаріально не посвідчив, його державну реєстрацію не здійснив. За таких умов позивач вважає, що договір оренди є неукладеним, оскільки не відповідає вимогам закону, а відповідач безпідставно займає орендовані приміщення і не хоче звільняти їх добровільно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 року (суддя: Загинайко Т.В.) по справі № 16/167 господарського суду Дніпропетровської області зобов’язано Управління розвитку платних послуг Дніпропетровської облдержадміністрації звільнити нежитлове приміщення, що розташоване на дев’ятому поверсі будинку побуту за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3, загальною площею 223, 63 м2.

Мотивуючи судове рішення господарський суд, посилається на те, що на момент розгляду справи доказів нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004 року №118 сторонами не надано. Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації, а відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним –тобто договір оренди від 30.12.2004 року № 188 є недійсним і не створює будь-яких юридичних наслідків для сторін. Додаткове рішення прийнято господарським судом Дніпропетровської області 14.11.2005 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року (судді: Лисенко О.М. – головуючий, Головко В.Г., Чоха Л.В.) по справі № 16/167 господарського суду Дніпропетровської області, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 року по справі № 16/167 скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.  Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс” на користь Управління розвитку платних послуг Дніпропетровської облдержадміністрації 42, 50 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі. Повернуто Управлінню розвитку платних послуг Дніпропетровської облдержадміністрації з Державного бюджету України 8, 50 грн. зайво сплаченого державного мита за квитанцією № 9124 від 18.11.2005 року на суму 51, 00 грн.

Постанова апеляційного господарського суду вмотивована, зокрема тим, що позивачем не надані належні докази, які б підтверджували право власності на спірне приміщення, яке він вважає порушеним з боку відповідача і яке повинно бути поновлено відповідно до статті 13 Конституції України та статті 48 Закону України “Про власність”.

Не погоджуючиcь з постановою, Відкрите акціонерне товариство “Мода-Сервіс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року по справі № 16/167 господарського суду Дніпропетровської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 року по справі № 16/167 залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права  - статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 49 Закону України “Про власність”, статей 321, 391 Цивільного Кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що визнання права власності на будівлю не було предметом спору у даній справі; володіння майном вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом; як вбачається з матеріалів справи, на даний час відсутні будь-які судові акти, які б підтверджували неправомірність володіння позивачем нерухомим майном, що є предметом договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004 року № 118.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача,    присутнього    у    судовому   засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна   скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 30.12.2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Мода-Сервіс” та Управлінням розвитку платних послуг Дніпропетровської облдержадміністрації укладено договір оренди нежитлового приміщення №118 відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 223,63 кв. м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3.

Строк дії договору відповідно до пункту 10.1 договору по 31.12.2005 року.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої  капітальної  споруди  (їх окремої   частини)   строком   на   один  рік  і  більше  підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний  правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У  разі   недодержання   сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (стаття 220 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, договір оренди нежитлового приміщення №118 від 30.12.2004 року, в порушення приписів статті 793 Цивільного кодексу України, нотаріально не посвідчувався. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що позивачем не надані належні докази, які б підтверджували право власності на спірне приміщення.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач володіє вказаною будівлею на підставі реєстраційного посвідчення від 06.02.1996 року, яке видано на підставі акта передачі комунального майна від 01.11.1995 року.

Судом встановлено, що позивачем в підтвердження права власності на спірне приміщення надано реєстраційне посвідчення, видане Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі акта передачі комунального майна від 01.11.1995 року та рішення Міськвиконкому №1348 від 19.10.1995 року та записане в реєстраційну книгу за №Р-5-33.

Станом на час видачі реєстраційного посвідчення, виданого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації позивачу, діяли Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року №56.

Зазначені Правила діють на території України і є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями (пункт 1.3 Правил).   

Відповідно до пункту 1.4 Правил, державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (додаток N 1), за рахунок коштів власників нерухомого майна. При реєстрації об’єктів нерухомого майна за юридичними особами їм видається реєстраційне посвідчення.

Враховуючи викладене, висновки апеляційного господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи.

З  огляду  на  зазначене  касаційна  скарга  підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З  урахуванням  викладеного, керуючись статтями  1115, 1117,  1118,  пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

                       

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс” задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року по справі № 16/167 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 року по справі № 16/167 залишити без змін.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова