Справа № 2а-8742/2010 р.
.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року
Краматорський міський суд Донецької області у складі
головуючого судді Чернобай А.О.,
при секретарі Плотнікової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії ,-
В С Т А Н О В И В:
22.11.2010 року до Краматорського міського суду звернувся ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі, розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив позов розглянути без його участі та проти позову заперечував.
Із позову вбачається, що ОСОБА_1 у 1986 році приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. У зв’язку з цим позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Йому присвоєно статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі інвалідам 2 групи, - 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
У 2002-2007 роках даний вид соціального захисту виплачувався йому відповідачем в розмірах, значно нижче встановлених законодавчо.
У 2008, 2009, 2010 року нарахування та виплат не було.
Вважає дії УПтСНЗ міської Ради Краматорська неправомірними по наступних підставах.
Статтею 46 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого громадяни України мають право на соціальний захист.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Порядок надання щорічної допомоги на оздоровлення регулюється ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи» частиною 4, якою передбачена щорічна виплата грошової допомоги на оздоровлення. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати такої допомоги.
Вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з 2005 року – Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні признається і діє принцип верховенства має рацію, Конституція має вищу юридичну силу, закони і інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в данному випадку підлягають застосуванню саме норми ст.. 48 спеціального закону, а не норми постанов КМУ.
Позивач просить суд визнати дії УПтСЗН міської Ради Краматорська щодо призначення та виплат за період з 01.01.2002 року по 15.11.2010 року щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в меншому розмірі, ніж у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, протиправними та стягнути з відповідача суму недоотриманої за період 2002-2010 роки допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 22 218, 20 грн.
Представник відповідача ОСОБА_4 надала до суду заперечення до позову, із яких вбачається, що відповідно до статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи 2 категорії, та Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон) передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідкив аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених КМУ.
Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачений розмір зазначеної допомоги на оздоровлення в фіксованим розмірі, а саме – 2670 тис. крб. (26,70 грн.), цей розмір допомоги діяв з 01.08.1996 року по 29.07.2005 року. Починаючи з 30.07.2005 року у зв’язку з набуттям чинності Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлений новий розмір допомоги на оздоровлення – 100,00 грн.
Фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 Закону).
Згідно п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності, і поновити їх у своєму позові позивач не просить, тому просить застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності відповідно до КАСУ та залишити адміністративний позов без розгляду.
Відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає за доцільне справу розглянути на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Ухвалою Краматорського міського суду від 02.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення ліквідатору аварії на ЧАЕС в частині заявлених вимог у позові за період з 2002 року по 2009 року включно залишено без розгляду. .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 3 31.07.1986 року по 15.08.1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим у 1998 році він отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії (а.с. 4-5).
Згідно довідки з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краматорської міської ради ОСОБА_1 нарахована компенсація на оздоровлення у розмірі 120,00 грн., але не виплачена у зв’язку з арештом рахунку УПтСЗН виконавчого комітету Краматорської міської ради (а.с. 17)
Відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати .
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого само врядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
Згідно до ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Статтею 46 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого громадяни України мають право на соціальний захист.
Закон України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» визначає правові засоби формування і застосування державних соціальних стандартів і нормативів, направлених на реалізацію закріплених ОСОБА_3 України і законами України основних соціальних гарантій. Згідно положенням вказаного закону державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами і іншими нормативно-правовими актами, забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст. 19 вищезгаданого закону виключно законами України встановлюється мінімальний розмір заробітної плати. При цьому державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми собственнaости.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні признається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу, закони і інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на неконституційність
законів по обмеженню і відміні пільг певним категоріям громадян (рішення 6-рп/2007
від 09.07.2007 № 10-рп/2008 від 22 травня 2008).
Таким чином відповідача слід зобов’язати відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» провести позивачу доплату сум полагаемой щорічній компенсації на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати по адміністративній справі у розмірі 3,40 грн. віднести за рахунок місцевого бюджету м. Краматорська Донецької області.
Відповідно з вимогами частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення щорічної допомоги на оздоровлення, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відносяться до компетенції органів Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради , суд вважає необхідним зобов’язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» провести позивачу виплату сум полагаемой щорічній компенсації на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Керуючись ст.ст. 1, 13, 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи»; ст. ст. 1, 17,19 закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»; ст. ст. 4-15,159-163,185-186 КАС України України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради про перерахунок та виплату недоплачених сум на оздоровлення – задовольнити частково.
Визнати дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради з приводу відмови позивачу в перерахунку і доплаті недоотриманих сум щорічній компенсації на оздоровлення у 2010 році - у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, протиправними.
Зобов'язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» провести позивачу виплату сум полагаемой щорічній компенсації на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати по адміністративній справі у розмірі 3,40 грн. віднести за рахунок місцевого бюджету м. Краматорська Донецької області.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
Постанова постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті
Cуддя