Справа № 2-1241/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 червня 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді                              Скляренко В.М.

при секретарі                                       Кожем’яка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

    Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про  стягнення боргу та моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 16.10.2007 року між нею на відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Договір позики, за умовами якого вона – позикодавець – передала у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі визначеній Договором – 400 дол. США,  а відповідачка  зобов’язалася повернути їй таку ж саму суму грошових коштів, а також проценти за користування позикою.

    Пунктом 2.1 Договору встановлена позика – 400 дол. США, за користування позикою нараховуються відсотки в розмірі 300% річних, які нараховуються на суму заборгованості позичальника за весь період починаючи з дня отримання грошових коштів і до дня повернення грошей позикодавцю включно.

    Договір позики підтверджений розпискою від 16.10.2007 року, де зазначено, що ОСОБА_2 зобов’язалася повернути суму позики з відсотками до 16 жовтня 2008 року.

    Частина 2 ст. 1047 ЦК України зазначає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред’явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

        Відповідно до ст. 509 ЦК України збов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

    Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 629 ЦК України зобов’язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

    Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику  (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

    Всупереч цій нормі законодавства відповідачка ОСОБА_2 свої зобов’язання по договору не виконала, а саме не повернула позику у встановлений строк.

    Враховуючи норми ЦК України, умови повернення позики, які визначені договором, сума боргу відповідачки становить:

    - 400 дол. США (сума позики) х 300% (проценти за користування позикою) = 1200 дол. США – боргова сума відповідача, яка підлягає поверненню за період користування позикою з 16.10.2007 року по 16.10.2008 року,

- 1200 дол. США (сума боргу за рік користування позикою) + 400  дол. США (сума позики) х 300% (проценти за користування позикою) = 48000 дол. США (боргова сума відповідача, яка підлягає до повернення  за період користування позикою з 16.10.2008 року по 16.10.2009 року).

Враховуючи, що курс долара США на момент укладення договору позики становив 5,05 грн. за один долар США, а  станом на 10.11.2009 року  за даними НБУ України цей курс становить 8,220 грн. за один долар, то сума боргу по теперішній час має становити: 400 дол. США (сума позики) + 1200 дол. США (боргова сума з 16.10.2008 року по 16.10.2009 року) + 4800 дол. США (боргова сума з 16.10.2008 року по 16.10.2009 року) х 8,220 = 52608 грн.

Стаття 1050 ЦК України зазначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Таким чином, оскільки строк виконання зобов’язання закінчився 16.10.2008 року, то нарахування 3 процентів річних починається з 17 жовтня 2008 року та становить 410 днів прострочення, що у сумі складає 1772 грн. 82 коп. із розрахунку: 52608 грн. (сума богу) х 3%  : 100% х 410 днів = 1772 грн. 82 коп.

Враховуючи борг по сплаті виконаних підрядних робіт та 3 проценти від простроченої суми, загальна сума яка підлягає сплаті відповідачем  становить 132831 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу шляхом відшкодування моральної шкоди. Враховуючи небажання відповідача у добровільному порядку сплачувати борг, на потрачені сили у пошуку порозуміння, витрати пов’язані з розшуком боржника, великим періодом прострочення виконання зобов’язання та економічним становищем в країні, оцінює завдану їй моральну шкоду в 5000 грн.

Просить тягнути на її користь з відповідачки ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики в розмірі 52608 грн., три проценти за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 1772 грн. 82 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1500 грн. та понесені нею судові витрати.

В попередньому судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги, подавши позовну заяву про стягнення боргу за договором позики. В якій просила стягнути з відповідачки  на її користь заборгованість по договору позики в сумі 52608 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1500 грн. та понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні 26.04.2010 року позивачка подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що заборгованість відповідачки:

-  за перший рік користування  позикою  (з 16.102007 року по 16.10.2008 року) становить: 400 дол. США – сума позики, що еквівалентно 3192 грн. 00 коп. + 1200 дол. США, що еквівалентно 9576 грн. 00 коп.(400 дол. США  - сума позики  х 300% (процента за користування позикою) = 1200 дол. США), а всього загальна сума, що підлягає поверненню за перший рік користування позикою складає 1600 дол. США, що еквівалентно 12768 грн. при курсі гривні до іноземної валюти – долар США 898.00 грн. за один долар США.      

- за другий рік користування позикою (з 16.10.2008 року по 16.10.2009 року) становить 1200 дол. США, що еквівалентно 9576 грн. (сума боргу за рік користування позикою) + 400 дол. США, що еквівалентно 3192 грн. (сума боргу) = 1600 дол. США (загальна сума боргу)  х 300% = 4800 дол. США, що еквівалентно 38304 грн.

Всього загальна сума, що підлягає поверненню за два роки користування позикою становить: 1600 дол. США (12768 грн.) + 4800 дол. США (38304 грн.) = 6400 дол. США, що еквівалентно 51072 грн. 00 коп.  

А тому, просить стягнути з відповідачки на її користь суму заборгованості за договором позики в розмірі 51072 грн. (яка включає в себе загальну суму, що підлягає поверненню за перший рік  -12768 грн. та загальну суму, що підлягає поверненню за другий рік – 38304 грн.); моральну шкоду в розмірі 5000 грн.;  витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1500 грн., державне мито в сумі 560 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120  грн., а всього стягнути на її користь 58252 грн. 72 коп. (51072 грн. + 5000 грн. + 1500 грн. + 560 грн. 72 коп.  + 120 грн.)

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги, пояснивши, що вони є остаточними та просила стягнути з відповідачки на її користь 58252 грн. 72 коп., які складаються із заборгованості за перший рік користування позикою - 12768 грн. (1200 дол. США), заборгованості за другий рік користування позикою  - 38304 грн. (4800 дол. США),  з моральної шкоди в розмірі 5000 грн., витрат на послуги адвоката – 1500 грн., судового збору в розмірі 560 грн. 72 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник за усною заявою ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що відповідачка не повинна нести відповідальність перед позивачкою за договором позики від 16.10.2007 року, оскільки нею кошти були вкладені в інший договір з метою отримання прибутку і вони до даного часу їй не повернуті, а тому просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2,  представника відповідачки за усною заявою ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення частково, виходячи із наступного.

Згідно ст. 1046  ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові)  у власність гроші, або речі, визначені родовими ознаками, а  позичальник зобов’язується  повернути таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.    Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України  договір позики укладається  у простій письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір прожиткового мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики  та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми.  

    Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений термін відповідно до умов договору.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 16.10.2007 року був укладений договір позики відповідно до умов якого позивачка ОСОБА_1 передала відповідачці ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 400 дол. США, про що додатково була складена розписка. Згідно умов договору та розписки відповідачка зобов’язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування  коштами,  в розмірі 300% в рік, в строк до 16 жовтня 2008 року, однак своє зобов’язання не виконала.

Сума основного боргу відповідачки ОСОБА_2 перед позивачкою за договором позики від 16.10.2010 року складає 400 дол. США., що на день винесення рішення еквівалентно 3 166 грн. 32 коп., та підлягає стягненню на користь позивачки.    

 Що стосується заявлених позовних вимог по договору позики від 16.10.2007 року в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 процентів – 300% річних, то такі вимоги позивачки є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.  

Відповідно до п. 5 розд. VIII “Прикінцевих положень” Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до п. 6 ст. 4 закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.

Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 закону).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.

В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Позивачка не є фінансовою установою, а також фізичною особою – суб`єктом підприємницької діяльності, що має право надавати фінансові послуги, тому в задоволенні позовних вимог по договору позики в частині стягнення з відповідача на користь позивача 300% річних слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивачки в частині стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 5000 грн., то вони не підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2  цієї статті (відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної особи або юридичної особи, яка її завдала).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачка не навела належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначила докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За таких обставин, суд вважає, що правові підстави для відшкодування позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди у зв’язку із неповерненням грошових коштів за договором позики відсутні і тому в цій частині позову необхідно відмовити.  

Що стосується стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн., то такі витрати підлягають до стягнення частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” № 590  від 27.04.2006 року, граничний розмір компенсації у цивільних справах витрат, пов’язаних із правовою допомогою, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення не перевищує суму, що обчислюється виходячи із того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Позивачка надала суду квитанцію б/н від 01.12.2009 року про надання їй  послуг адвоката на суму 1500 грн.

Враховуючи, що адвокат участі в судовому засіданні не брав, а надав позивачці лише юридичні послуги у вигляді складання позовної заяви, до якої в подальшому складалися ще дві уточнені позовні заяви, то керуючись вищезгаданими нормами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки 500 грн. витрат, пов’язаних з наданням їй правової допомоги.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір в розмірі 31 грн. 66 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в  розмірі 120 грн., а всього: разом з витратами на правову допомогу 651 грн. 66 коп.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 23, 655, 692, 1167 ЦПК України, ст. ст. 6, 10,  60, 88, 130, 208, 209, 212-215 ЦПК України,        

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 400 дол. США, що на день ухвалення рішення еквівалентно 3 166 грн. 32 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення процентів  від суми позики та моральної шкоди відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 651 грн. 66 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, із поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий:                                                                      В.М. Скляренко