Справа 2-А-679/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня  2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої  -  судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до  Управління Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

    22.11.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до відповідача - Управління Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Миколаївській області (далі - відповідач) про скасування постанови від 18.11.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.  за правопорушення, передбачене  за ст. 122 ч. 1 КпАП України.  

      В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він 18.11.2010 року керуючи на 122 км. автодороги Ульянівка – Миколаїв (смт. Олександрівка Вознесенського району) автомобілем «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1, не допускав порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 Додатку 2 до  Правил дорожнього руху ( суцільна лінія, що  поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах ).    

Посилаючись на відсутність доказів його вини, позивач просив скасувати постанову.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, судом належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.  Згідно п. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і  місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача посадовою особою відповідача  - інспектором ДПС Первомайської роти з обслуговування доріг державного значення Лисенко С.О. - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП складений 18.11.2010 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП – порушення вимог розмітки проїзної частини дороги, а саме: 18.11.2010 року  о 13-00 год.на 122 км. автодороги Ульянівка-Миколаїв позивач, керуючи автомобілем «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1,  не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1 Додатку 2 до  ПДР,  чим порушив ці Правила.

Згідно зазначеного протоколу даною посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.

 Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта,

речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 заперечував проти порушення  розмітки проїзної частини дороги і посилався на свідка ОСОБА_2,  суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача та зазначеного ним свідка, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить. Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову на постанову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни;  скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення  підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з’ясовані обставини, які мають значення для справи, а саме наявність доказів, які спростовують твердження позивача про невчинення правопорушення.

Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди ( ст. 17 ч. 2 п. 3 КАС України).

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову ВЕ 291799 від 18.11.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

    Постанова виготовлена в повному обсязі 07.12.2010 року.

Суддя                                                                                           Старжинська О.Є.