Справа № 2-546/10

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"26" листопада 2010 року                                   м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді                                   Дем’яненко І.В.,

за участю секретаря                                Скворцової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та   Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок  з надвірними будівлями: в Ѕ частині як за забудовницею та в 1/6 частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в 1/6 частині за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та   Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок  з надвірними будівлями: в Ѕ частині як за забудовницею та в 1/6 частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 13 листопада 1971 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 В період шлюбу народилося двоє дітей-відповідачів по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З 1975 по 1991 роки на земельній ділянці в АДРЕСА_1 яка не була відведена для будівництва, позивачка разом з чоловіком ОСОБА_4 самовільно, без належного дозволу, але без порушень будівельних норм і правил побудували житловий будинок літ. "А-1", ганок літ. "а", сарай літ. "Б", погріб літ. "бп", літню кухню літ. "В", убиральню літ."Г", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", зливну яму літ. "Я", огорожу "1-4", але право власності на будинок не оформили.

ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивачки ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадкоємцями є його дружина – позивачка, ОСОБА_1 та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Дружина спадкодавця звернулася до Другої державної нотаріальної контори в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2  разом з другим сином  - ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини. 31 липня 1992 року  вони отримали  свідоцтво про право власності  на Ѕ частину  на ім’я ОСОБА_1 та про право на спадщину після смерті спадкодавця  по 1/6 частині за кожним -  на автомобіль.

Спадщину, яка складає Ѕ частину житлового будинку «А-1» з надвірними будівлями вони прийняли по 1/6 частині зазначеного житлового будинку, фактично вступивши в управління майном, оскільки були зареєстровані та мешкали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Друга частина спірного будинку з надвірними спорудами має належати позивачці як частка в спільному майні подружжя.

Рішенням LXXI сесії V скликання Люботинської міської ради Харківської області № 549 від 26 серпня 2010 року позивачці надано дозвіл на збереження самочинно побудованого житлового будинку літ. "А-1" з прибудовою літ."А1-1", сараю літ. "Б" з льохом літ."бп", сараю літ. "Ж", кухні літ. "В", убиральня літ."Г", навісу літ."Е" та надано згоду виділити земельну ділянку орієнтованою площею 1000 кв.м. під вже збудоване нерухоме майно в АДРЕСА_1 Пунктом другим зазначеного рішення визначено, що право власності на самочинно збудований житловий будинок оформляється в судовому порядку відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України без прийняття в експлуатацію, як будівлю побудовану до введення в дію ДБН А.З. 1-3-94.

У зв’язку з наведеним позивачка просить позов задовольнити та визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на житловий будинок літ. "А-1", прибудову літ."А1-1", ганок літ. "а", сарай літ. "Б", погріб літ. "бп", літню кухню літ. "В", убиральню літ. "Г", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", зливну яму літ. "Я", огорожу "1-4", розташовані в АДРЕСА_1 - в Ѕ  частині як за забудовницею та в 1/6 частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4.

Із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та Люботинської міської ради звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3- діти позивачки за первісним позовом,  про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в 1/6 частині за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, посилаючись на обставини, які зазначає ОСОБА_1 в первісному позові.

Сторони про час і місце розгляду справи  були повідомлен і належ ним чином та своєчасно, в судове засідання не з’яви ли ся .

Позивачка – ОСОБА_1 направила до суду заяву, в якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує, просила позов задовольнити та розглядати  справу без її  участі,   також не заперечує щодо задоволення позовних вимог  ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивачі за зустрічним позовом – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направили до суду заяви, в яких зазначили, що свої позовні вимоги підтримують, просили позов задовольнити та розглядати справу без їх участі,   також не заперечують щодо задоволення позовних вимог  ОСОБА_1

Від Люботинської міської ради на адресу Люботинського міського суду надійшов лист, в якому зазначено, що проти задоволення позову не заперечують, з позовом згодні повністю, просили розглядати справу у відсутності їх представника.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у відсутності сторін по справі, які були належним чином та своєчасно повідомлені про час і місце розгляду справи та висловили свою думку щодо вирішення спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, вважає, що позови обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами по справі, та підтверджуються наявними у справі доказами, та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була  їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самовільно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 зареєстрували шлюб  13 листопада 1971 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим відділом ЗАГСу м. Люботни на підставі актового запису  № 380, зробленого в книзі записів актів громадського стану про одруження 13 листопада 1971 (а.с.12).

В період шлюбу народилося двоє дітей-відповідачів по справі за первісним позовом - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується  свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданим відділом ЗАГСу м. Люботин 10 травня 1972 року на підставі актового запису про народження  № 162 від 10 травня 1972 року (а.с.18) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується  свідоцтвом про народження серія ІІ-ВЛ № 362940, виданим відділом ЗАГСу м. Люботин 11 листопада 1978 року на підставі актового запису про народження  № 473 від 11 листопада 1978 року (а.с.17)

З 1975 по 1991 роки на земельній ділянці в АДРЕСА_1 яка не була відведена для будівництва, позивачка разом з чоловіком ОСОБА_4 самовільно, без належного дозволу, але без порушень будівельних норм і правил побудували житловий будинок літ. "А-1", ганок літ. "а", сарай літ. "Б", погріб літ. "бп", літню кухню літ. "В", убиральню літ."Г", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", зливну яму літ. "Я", огорожу "1-4", що підтверджується технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок, який було виготовлено Люботинським бюро технічної інвентаризації 02 квітня 2010 року (а.с.5-8).

Право власності на зазначений житловий будинок з надвірними будівлями не оформили. Як вбачається з повідомлення Люботинського БТІ № Р-227 від 07 вересня 2010 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, в бюро не зареєстровано (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивачки ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим Люботинською міською радою 10 вересня 1991 року на підставі актового запису про смерть № 402 від 10 вересня 1991  року (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями є його дружина – позивачка, ОСОБА_1 та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Дружина спадкодавця звернулася до Другої державної нотаріальної контори в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2  разом з другим сином  - ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини. 31 липня 1992 року  вони отримали  свідоцтво про право власності  на Ѕ частину  на ім’я ОСОБА_1 та про право на спадщину після смерті спадкодавця  по 1/6 частині за кожним -  на автомобіль. Зазначені обставини підтверджуються повідомленням Харківського обласного державного архіву №3207/01-21 від 22 жовтня 2010 року, в якому зазначено, що  після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 259/1992, а 31 липня 1992 року за реєстровими № 3-986, 3-988 видані свідоцтва про право власності та про право на спадщину (а.с.42-50)

Спадщину, яка складає Ѕ частину житлового будинку «А-1» з надвірними будівлями вони прийняли по 1/6 частині зазначеного житлового будинку, фактично вступивши в управління майном, оскільки були зареєстровані та мешкали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Друга частина спірного будинку з надвірними спорудами має належати позивачці як частка в спільному майні подружжя.

Рішенням LXXI сесії V скликання Люботинської міської ради Харківської області № 549 від 26 серпня 2010 року позивачці надано дозвіл на збереження самочинно побудованого житлового будинку літ. "А-1" з прибудовою літ."А1-1", сараю літ. "Б" з льохом літ."бп", сараю літ. "Ж", кухні літ. "В", убиральня літ."Г", навісу літ."Е" та надано згоду виділити земельну ділянку орієнтованою площею 1000 кв.м. під вже збудоване нерухоме майно в АДРЕСА_1 Пунктом другим зазначеного рішення визначено, що право власності на самочинно збудований житловий будинок оформляється в судовому порядку відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України без прийняття в експлуатацію, як будівлю побудовану до введення в дію ДБН А.З. 1-3-94 (а.с.9)

Аналізуючи вказані вище докази, суд вважає встановленим той факт, що зазначений житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 будувався ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4 в період шлюбу,тому є спільним майном подружжя.

Таким чином, суд вважає за необхідне: визнати за ОСОБА_1,  право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3., як за забудовницею спірного житлового будинку з надвірними будівлями, як на частку в спільному майні подружжя.

Враховуючи, що  ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв’язку з тим, що вказані правовідносини виникли та продовжували існувати до 01.01.2004 року, тобто до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, дружина, батьки померлого. Відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за. право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4: за дружиною – ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 1/6 частині за кожним.

При зверненні з позовом до суду, позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 сплачено державне мито в сумі 1025 (одна тисяча двадцять п’ять) гривень 30 коп. до місцевого бюджету, замість 683 (шістсот вісімдесят три) гривні 53 коп., що на 341 (триста сорок одну) гривню 77 коп. більше,  ніж  це встановлено законом.

Відповідно до вимог  ст. 83 ЦПК України  сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Судові витрати позивачами з а зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при поданні позовів до суду державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи сплатили у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 83, 169, 208 , 209, 212,  213-215, 218 ЦПК України, ст. ст.70 ч.1 и 71 ч.1 Сімейного  кодексу України, ст.ст. 525, 526, 529, 549, ЦК України (в редакції 1963 року),  ст..ст. 331, 376 ЦК України (в редакції 2003 року),  ст.1 п. а Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок літ. "А-1", прибудову літ."А1-1", ганок літ. "а", сарай літ. "Б", погріб літ. "бп", літню кухню літ. "В", убиральню літ. "Г", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", зливну яму літ. "Я", огорожу "1-4", розташовані в АДРЕСА_1 - в Ѕ  частині як за забудовницею та в 1/6 частині в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4

Визнати за ОСОБА_5, право власності на  1/6 частину житлового будинку літ. "А-1" прибудову літ."А1-1", ганок літ. "а", сарай літ. "Б", погріб літ. "бп", літню кухню літ. "В", убиральню літ. "Г", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", зливну яму літ. "Я", огорожу "1-4", розташовані в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4.

Визнати за мною, ОСОБА_6, право власності на  1/6 частину житлового будинку літ. "А-1" прибудову літ."А1-1", ганок літ. "а", сарай літ. "Б", погріб літ. "бп", літню кухню літ. "В", убиральню літ. "Г", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", зливну яму літ. "Я", огорожу "1-4", розташовані в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4.

Зобов'язати  відділення державного казначейства в м. Люботин  Харківської області повернути ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 сплачені нею через АТ Банк «Меркурій»   відділення № 24, держмито у розмірі зайво сплаченої суми 341 (триста сорок одну) гривню 77 коп. на рахунок відділення казначейства в м. Люботин Харківської області 31413537700018, ідентифікаційний код 24134538, ВДК м. Люботина, МФО 851011(квитанція № 092КП131 від 16  листопада 2010 року).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

вірно:

Суддя                                         І.В. Дем’яненко