АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 33-994/2010р. Суддя суду 1 інстанції Адамов І.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року апеляційний суд Харківської області в складі судді судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області Курило О.М., з участю ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2010 р., -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2010 р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп.
Як зазначено в постанові суду, 05 10 2010 року о 02 год. 31 хв. в м. Ізюм, Харківська обл., на вул. Леваневського, водій ОСОБА_3, керував автомобілем «Fiat Dykato», д.н. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, від проходження медичного огляду відмовився в присутності двох понятих, чим порушив п.п. 2.9 «а», 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з винесеною постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність зроблених висновків по справі, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, в апеляційній скарзі зазначено, що протокол у відношенні ОСОБА_3 складено всупереч вимогам чинного законодавства, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтвердив факт керування ним транспортним засобом в стані сп’яніння.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, його захисника, які просили скасувати постанову суду, як необ’єктивну та необґрунтовану, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів поданої апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245,280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
При винесенні постанови, суддя вказаних вимог при розгляді справи не дотримався, однобічно та неповно з’ясував обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.
Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд не з’ясував належним чином обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 4.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 року №77, у разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого, зокрема, частинами першою - четвертою статті 130 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення, наявність яких є обов'язковою.
Як вбачається з винесеної постанови, як на підставу доведеності вини ОСОБА_3 суд послався на складений протокол про адміністративне правопорушення від 05 10 2010 року, пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які показали, що ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння, підпису в протоколі про адміністративне правопорушення та надання пояснень.
Пояснення ОСОБА_3 щодо відсутності в його діях складу правопорушення, незаконного складання протоколу у відношенні нього, суд оцінив критично, вказавши на спроби ОСОБА_3 уникнути адміністративної відповідальності.
Однак, судом не взято до уваги доводи ОСОБА_3 щодо порушень при складанні протоколу, відсутності свідків на час його складання, відсутність в поясненнях свідків даних про час і місце складання протоколу про адміністративне правопорушення, не перевірено зазначені доводи, а також не вказано з яких підстав суд не прийняв їх як обґрунтовані.
Так, ОСОБА_3 була надана копія протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні нього від 05 жовтня 2010 року, та в отриманій ним копії відсутні дані щодо свідка ОСОБА_6, який вказаний в протоколі, що надісланий до суду для розгляду. Вказана обставина ставить під сумнів наявність свідка ОСОБА_6 під час складання протоколу у відношенні ОСОБА_3
Щодо пояснень, наданих свідком ОСОБА_6, то вони є ідентичними поясненням свідка ОСОБА_5, і з них не можна зробити однозначного висновку про обставини, час і місце складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім цього, судом не надано оцінки тому факту, що за показами працівника ДПС ОСОБА_7, протокол у відношенні ОСОБА_3 було складено поблизу клуба «Голівуд», де і були запрошені поняті, перед цим ОСОБА_3 було доставлено до Ізюмської ЦМЛ для огляду на стан сп’яніння, де останній відмовився виходити з службового автомобілю, а сам ОСОБА_3 був зупинений на вул. Леваневського в м. Ізюм Харківської області. При цьому залишається незрозумілим, в зв’язку з чим протокол про правопорушення в зв’язку з відмовою ОСОБА_3 від проходження медичного огляду на стан сп’яніння не було складено біля Ізюмської МЦЛ на місці вчинення правопорушення.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 крім цього зазначено, що факт складання протоколу від 05 10 2010 року не у його присутності також підтверджується не точним зазначенням в протоколі місця його проживання, поверховими показами свідків, вказано на не з’ясування судом тієї обставини, що протокол складено інспектором взводу ДПС м. Ізюм, яке обслуговує автодорогу Київ-Харків-Довжанський, а територія м. Ізюм не входить в територію обслуговування даного взводу, що суд не перевірив для забезпечення об’єктивного розгляду справи.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими, не спростовуються висновками суду першої інстанції, в зв’язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що представлені матеріали справи не містять достатніх доказів, які вказували б на наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням того, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.
Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2010 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП – скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного
суду Харківської області О.М. Курило