Справа № 22-ц-31562/2010 рік. Головуючий 1 інст.: - Гетьман Р.А.
Категорія: договірні. Суддя-доповідач : - Кокоша В.В .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді : - Бобровського В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ТОВ «ІПК «Моноліт» - Бондаренка Геннадія Миколайовича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2010 року по справі за позовом ТОВ «ІПК «Моноліт» до ОСОБА_7 - про стягнення боргу за договором про надання консультаційної послуги при покупці об’єкту нерухомості, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ТОВ «ІПК «Моноліт» - про визнання договору про надання консультаційної послуги при покупці об’єкту нерухомості недійсним, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 року ТОВ «ІПК «Моноліт» звернулося в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 22 вересня 2007 року ТОВ «ІПК «Моноліт» та ОСОБА_7 уклали договір про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості, згідно з яким товариство зобов’язалося надати відповідачу послуги по підібраною для придбання у власність АДРЕСА_1, вартістю 381 275 грн., а ОСОБА_7 зобов’язався оплатити надані товариством послуги у сумі 15 150 грн. у разі придбання запропонованої йому квартири.
ТОВ «ІПК «Моноліт» виконало зобов’язання за договором, оскільки надало ОСОБА_7 інформацію щодо виставленої на продаж квартири, працівники товариства супроводжували відповідача для її огляду, вели перемовини з потенціальним продавцем про умови продажу квартири.
Цього ж дня ОСОБА_7 та продавець квартири ОСОБА_8, уклали між собою в приміщенні ТОВ «ІПК «Моноліт» договір про наміри, згідно з яким останній зобов’язався продати ОСОБА_7 в строк до 15 жовтня 2007 року АДРЕСА_1, а також отримав від ОСОБА_7 завдаток у сумі 15 150 грн.
12 жовтня 2007 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_8 спірну квартиру, про що не повідомив ТОВ «ІПК «Моноліт».
Добровільно сплатити ТОВ «ІПК «Моноліт» надані ним консультативні послуги, відповідач відмовився.
Неправомірними діями ОСОБА_7 ТОВ «ІПК «Моноліт» завдано моральної шкоди, оскільки ці дії призвели до втрати ділової репутації та падіння іміджу товариства.
Посилаючись на вказані обставини та ст. 526 ЦК України, ТОВ «ІПК «Моноліт» просило суд стягнути з ОСОБА_7 на його користь заборгованість за договором про надання консультаційної послуги при покупці об’єкту нерухомості у сумі 15 150 грн., моральну шкоду у сумі 7 000 грн., понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав.
При цьому посилався на те, що договорів про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року він з ТОВ «ІПК «Моноліт» не підписував.
У серпні 2010 року ОСОБА_7 звернувся в суд з зустрічним позовом до ТОВ «ІПК «Моноліт» про визнання вказаного договору недійсним, стягнення моральної шкоди, судових витрат.
В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що договір про надання консультативної послуги при придбанні об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року, укладений ним з ТОВ «ІПК «Моноліт» під впливом обману, оскільки підписуючи договір він не знав, що приймає на себе фінансові зобов’язання.
Пред’явивши до нього позов без правового обґрунтування, ТОВ «ІПК «Моноліт» завдало йому моральної шкоди, оскільки він змушений був з’являтися в суд, змінити звичайний устрій свого життя, нести витрати на оплату правової допомоги та висновку експертизи.
Посилаючись на вказані обставини та ст. 230 ЦК України, ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним договір про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року, укладений між ним та ТОВ «ІПК «Моноліт», стягнути з ТОВ «ІПК «Моноліт» на його користь на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., витрати на оплату правової допомоги у сумі 1 500 грн., витрати на проведення почеркознавчої експертизи у сумі 1800 грн. 97 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 125 грн.
Представник ТОВ «ІПК «Моноліт» зустрічний позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2010 року у задоволенні первісного позову ТОВ «ІПК «Моноліт» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнано договір про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року, укладений між ТОВ «ІПК «Моноліт» та ОСОБА_7 недійсним, як укладеним під впливом омани.
Стягнуто з ТОВ «ІПК «Моноліт» на користь ОСОБА_7 витрати на юридичні послуги у сумі 1 500 грн., витрати на проведення судової експертизи у сумі 1 800 грн. 97 коп., судовий збір у сумі 65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 125 грн.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ІПК «Моноліт» - Бондаренко Г.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи частково зустрічний позов, суд виходив з того, що договір про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості укладений ОСОБА_7 під впливом омани.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2007 року ТОВ «ІПК «Моноліт» та ОСОБА_7 уклали між собою договір про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості, згідно з яким позивач зобов’язався надати відповідачу консультативні послуги при покупці АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 зобов’язався сплатити ТОВ «ІПК «Моноліт» вартість наданих послуг у сумі 15 150 грн. у разі придбання запропонованої квартири (а. с.71).
За умовами договору ТОВ «ІПК «Моноліт», як виконавець робіт, зобов’язалося організувати огляд об’єкту нерухомості вибраного замовником, супроводжувати його для огляду об’єкту, від імені замовника вести перемовини з потенціальним продавцем про умови продажу об’єкту, на вимогу замовника провести перевірку наявності правових документів на об’єкт нерухомості, сповіщати замовнику про хід виконання його доручень, забезпечити конфіденційність здійснення операції, користуватися послугами фізичних та юридичних осіб з метою своєчасного та якісного виконання зобов’язань за договором ( п. п. 2.1.1 - 2.1.7 Договору).
За умовами договору ОСОБА_7, як замовник, зобов’язався оплатити послуги виконавця у випадку придбання об’єкту нерухомості ним самим, його родичами або третіми особами, якщо інформації, щодо об’єкту нерухомості була отримана замовником від виконавця або вказаними особами в подальшому від замовника (п. п. 3.2-3.5 Договору).
Згідно п. п. 3.7, 3.8 Договору вартість послуг виконавця робіт становить 15 150 грн., а розрахунок за послуги виконавця здійснюється у день підписання договору завдатку у забезпечення договору на придбання об’єкту або договору на придбання об’єкту нерухомості.
22 вересня 2007 року ТОВ «ІПК «Моноліт» надало ОСОБА_7 інформацію про продаж квартири АДРЕСА_1, організувало замовнику огляд об’єкту нерухомості, а працівники ТОВ «ІПК «Моноліт» супроводило ОСОБА_7 для огляду квартири, що стверджується поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 наданих у судовому засіданні суду першої інстанції.
Цього ж дня ОСОБА_7, продавець квартири ОСОБА_8 уклали в приміщенні ТОВ «ІПК «Моноліт» договір про наміри, згідно з яким ОСОБА_8 зобов’язався продати ОСОБА_7 АДРЕСА_1 в строк до 15 жовтня 2007 року за 381 275 грн., а також отримав від ОСОБА_7 аванс у сумі 15 150 грн. (а. с 5).
12 жовтня 2007 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО Яновою О.Є., придбав у ОСОБА_8 АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Матеріали справи не містять доказів навмисного введення в оману ОСОБА_7 зі сторони ТОВ «ІПК «Моноліт» щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, укладеного між ними 22 вересня 2007 року.
Не надані такі докази ОСОБА_7 і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
З огляду на це, що рішення суду про визнання недійсним договору про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року, укладеного між ТОВ «ІПК «Моноліт» та ОСОБА_7, не ґрунтуються на матеріалах справи та носять характер припущення.
З урахуванням викладеного, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким відмовляє ОСОБА_7 у задоволенні позову про визнання недійсним казаного договору, як укладеним ним під впливом омани.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судовою колегією встановлено, що ТОВ «ІПК «Моноліт» виконало свої зобов’язання за договором про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року, оскільки надало ОСОБА_7 інформацію про продаж АДРЕСА_1, організувало йому огляд об’єкту нерухомості, працівники ТОВ «ІПК «Моноліт» супроводжували ОСОБА_7 для огляду виставленої на продаж квартири, вели від імені замовника перемовини з продавцем про умови продажу об’єкту, надавали правову допомогу у складанні договору про наміри між продавцем та покупцем квартири.
В подальшому ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу придбав вказану квартиру у продавця ОСОБА_8 та став її власником.
Відповідно до п. 3.7 договору про надання консультативної послуги при покупці об’єкту від 22 вересня 2007 року вартість послуг ТОВ «ІПК «Моноліт» становить 15 150 грн.
Оскільки ОСОБА_7 відмовився добровільно оплатити послуги ТОВ «ІПК «Моноліт» за вказаним договором, судова колегія стягує з ОСОБА_7 на користь ТОВ «ІПК «Моноліт» заборгованість за надані консультативні послуги при покупці об’єкту нерухомості у сумі 15 150 грн.
В той же час, позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що дії ОСОБА_7 призвели до втрати ділової репутації та падіння іміджу ТОВ «ІПК «Моноліт», а також завдали йому маральної шкоди.
За таких обставин, судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІПК «Моноліт» до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди у сумі 7 000 грн.
Посилання ОСОБА_7 про те, що про продаж АДРЕСА_1 йому стало відомо не від співробітників ТОВ «ІПК «Моноліт», а від знайомого ОСОБА_12, не може бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки вони знаходяться у протиріччі зі змістом та умовами договору, укладеного сторонами 22 вересня 2007 року, поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Суд ухвалює рішення на користь ТОВ «ІПК «Моноліт», у зв’язку з чим стягує з ОСОБА_7 на користь ТОВ «ІПК «Моноліт» документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 221 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 215, 230, 901 - 906, 1167 ЦК України, ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ТОВ «ІПК «Моноліт» - Бондаренка Геннадія Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позовні вимоги ТОВ «ІПК «Моноліт» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором про надання консультаційної послуги при покупці об’єкту нерухомості, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ «ІПК «Моноліт» заборгованість за договором про надання консультативної послуги при покупці об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року у сумі 15 150 грн., судовий збір у сумі 30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 221 грн. 50 коп., а всього 15 401 (п’ятнадцять тисяч чотириста одну) грн. 50 ( п’ятдесят) коп.
В іншій частині первісного позову ТОВ «ІПК «Моноліт» відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ТОВ «ІПК «Моноліт» про визнання недійсним договору про надання консультаційної послуги при покупці об’єкту нерухомості від 22 вересня 2007 року, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: