Справа №22-ц-30318/2010 рік. Головуючий 1-ї інст.: - Діденко С.А.
Категорія: житлові. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2010 року по справі за позовом Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - про стягнення заборгованості за користування житлом в гуртожитку, виселення з гуртожитку, заняття з реєстрації,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2007 року Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» (далі ННЦ ХФТІ) звернувся в суд із вказаним позовом, який уточнив у листопаді 2008 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у 1993 році ОСОБА_6 був прийнятий на роботу до ННЦ ХФТІ на посаду молодшого наукового співробітника та згідно ордеру №516 від 14 квітня 1993 року йому було надано для проживання кімнату АДРЕСА_1.
В подальшому до вказаної кімнати вселилися дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та їх син ОСОБА_8, 1996 року народження.
В порушення вимог ст. ст. 66, 68 ЖК України, відповідачі не повному обсязі сплачували кошти за користування жилою кімнатою гуртожитку та комунальні послуги, у зав’язку з чим виникла заборгованість по їх оплаті.
27 квітня 2000 року ОСОБА_6 звільнився з роботи з ННЦ ХФТІ за власним бажанням, у зв’язку з чим втратив право на подальше проживання в гуртожитку.
Добровільно звільнити кімнату гуртожитку, знятися з реєстрації та погасити заборгованість за житло і комунальні послуги відповідачі не бажають.
Посилаючись на вказані обставини, ННЦ ХФТІ просив суд стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на його користь заборгованість за користування жилою кімнатою АДРЕСА_1 комунальні послуги за період з 1 вересня 2004 року по 1 вересня 2009 року у сумі 1 696 грн. 84 коп.; виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 із вказаної кімнати гуртожитку без надання іншого жилого приміщення; зобов’язати службу громадянства і реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з реєстрації в кімнаті АДРЕСА_1; стягнути понесені ним судові витрати.
Під час розгляду справи представник ННЦ ХФТІ уточнив вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за користування кімнатою в гуртожитку і комунальні послуги за період 1 квітня 2006 року по 1 січня 2007 року у сумі 1274 грн. 78 коп., за період з 1 січня 2007 року по 1 жовтня 2007 року у сумі 217 грн. 04 коп., а також висилити ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1 та зняти з реєстрації.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилася.
Про час та місце розгляду справи повідомлена через засоби масової інформації.
Представник служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в судове засідання не з’явився.
Згідно листа направленого до суду просив розглянути справу за його відсутності, при вирішенні спору покладався на розсуд суду.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Виселено ОСОБА_6 із житлової кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житла.
Зобов’язано службу громадянства і реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_6 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі.
Представник ННЦ ХФТІ рішення суду першої інстанції не оскаржив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач за власним бажанням припинив трудові відносини з ННЦ ХФТІ, у зв’язку з чим втратив право на проживання в гуртожитку та підлягає виселенню з нього без надання іншого жилого приміщення.
Такий висновок суду відповідає норам матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 127 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання сезонних, тимчасових робітників, осіб, працюючих по строковому договору, інших робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян в період їх роботи або навчання.
Відповідно до ст. ст. 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету та на його підставі громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Частиною 2 ст. 132 ЖК України передбачено, що працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися до гуртожитку в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
З матеріалів справи вбачається, що 5 квітня 1993 року ОСОБА_6 був прийнятий на роботу до ННЦ ХФТІ на посаду молодшого наукового співробітника (а. с. 27-28 том №1).
На підставі ордеру №516 від 15 квітня 1993 року йому надано для проживання койко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 (а. с. 5, 8, 26 том №1).
Наказом керівника ННЦ ХФТІ №314 від 27 квітня 2000 року ОСОБА_6 звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України.
ОСОБА_6 погодився з підставами звільнення з роботи та в передбачений ст. 233 КЗпП України строк не звернувся до суду з завою про вирішення трудового спору.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 звільнився з ННЦ ХФТІ за власним бажанням та в подальшому не відновлював трудових відносин з позивачем, суд правомірно дійшов висновку про виселення його з гуртожитку без надання іншої жилої площі, а також зняття з реєстрації.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних особового рахунку відкритого на ім’я ОСОБА_6, нарахування плати за користування жилою кімнатою №342 гуртожитку і комунальними послугами за період з вересня 2004 року по 2007 рік здійснювалося адміністрацією ННЦ ХФТІ ОСОБА_6 із розрахунку жилої площі 13,36 кв. м. та кількості проживаючих на ній 3-х осіб ( а. с. 9-16, 47- 48 том №1).
Проте законних підстав для нарахування плати за жилу площу кімнати гуртожитку та комунальні послуги у відповідних обсягах позивачем до суду не надано.
Не надано таких доказів і представником ННЦ ХФТІ в судовому засіданні апеляційної інстанції.
З огляду на це, суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ННЦ ХФТІ про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за користування житлом в гуртожитку і комунальні послуги.
Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції позбавив його можливості подати до суду зустрічний позов щодо незаконності звільнення його з роботи, не може бути прийнято до уваги судовою колегією, оскільки суд розглядав позовні вимоги ННЦ ХФТІ з 27 вересня 2007 року по 23 вересня 2010 року та відповідач за наявності бажання мав реальну можливість звертатися до суду з самостійним чи зустрічним позовом.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зважаючи на те, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: