У Х В А Л А

                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                

30 листопада 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –  Макарова Г.О.,

суддів:                Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

при секретарі –  Пуль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня  2010 року  по справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про поновлення порушеного права та вселення,

встановила:

26.01.2010 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4. до ОСОБА_5 і ОСОБА_1. про поновлення порушеного права на користування житловим приміщенням  та вселення в квартиру АДРЕСА_1 посилаючись на те, що вона від зареєстрованого  брака з відповідачем, я в кому знаходилася з 1994  по грудень 2007 р.р. мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 В жовтні 1999 року вона з чоловіком за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 в м. Харкові, право власності на яку було оформлено на матір відповідача. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 повідомив її про вселення за рішенням суду. Вказане рішення було скасоване і відповідачам рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.06.2010 р. відмовлено в задоволенні позову про визнання її з дитиною  такими, що втратили право користування житлом, виселення з квартири та зняття з реєстрації.

Але відповідач змінив замки на дверях квартири та перешкоджає їй  з дитиною користуватися квартирою.

Представники відповідачів позов не визнали посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1. є єдиним власником спірної квартири і вона певний час дозволяла позивачці  з сином проживати в квартирі. А на даний час позивачка не має права на користування квартирою, оскільки шлюб між позивачкою та ОСОБА_5 в грудні 2007 р. розірваний і ОСОБА_3 не є членом сім'ї власника квартири.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2010 року позов задоволений.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1. – ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення  по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та  процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно визнав позивачку членом сім'ї відповідачів і не взяв до уваги, що позивачка з сином сама кинула квартиру, а потім, через 2 роки, вирішила повернутися.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду, яке набуло законної сили відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4. про визнання такими, що втратили право користування житлом, виселення та зняття їх з реєстрації і що відповідачі перешкоджали позивачці з сином користуватись спірним житлом.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст.. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК члени свої власника житла, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуватися житловим приміщенням в обсязі, визначеному до угоди з власником.

Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів його сім'ї, до яких відповідно до ч.4 ст.156 ЖК належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, права користування займаним приміщенням.

Статтею 157 указаного Кодексу встановлено, що членів сім'ї власника квартир може бути виселено лише у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові згідно договору купівлі – продажу від 26 жовтня 1999 року.

У вказану квартиру вселилися та були зареєстровані, за згодою з власником, її син ОСОБА_5, невістка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості членів сім'ї власника  - ОСОБА_1

29.01.2008 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був розірваний.

Відповідачі перешкоджають вселенню позивачки з сином в спірну квартиру та користування нею.

Вказані обставини підтверджені фактичними даними, які містяться в :

- довідці № 2147 КП Жилкомсервіс, про реєстрацію позивачки з чином спірній квартирі,

- рішеннях судів першої, апеляційної та касаційної інстанції про наявність у позивачів права користування спірною квартирою

-поясненнях свідка ОСОБА_8 про перешкоджання відповідачів вселенню до спірної квартири позивачки з сином.        

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об’єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими, що  відповідають матеріалам справи, враховуючи пр и цьому те, що обставини встановлені судовими  рішеннями у цивільній справі, не доказуються згідно ч.3 ст.61 ЦПК України.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог  матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення відносно скасування  чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в задоволенні  апеляційної скарги належить відмовити на  підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313 -315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

 ухвалила:

Апеляційну скаргу представника  ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня  2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий – підпис

Судді: підписи

Вірно:

Суддя