У Х В А Л А

                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –  Макарова Г.О.,

суддів:                Котелевець А.В.,

                Кружиліної О.А.,

при секретарі –  Пуль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вовчанського  районного суду Харківської області від 15 лютого 2010 року

 по справі за  позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, у зв’язку з невиконанням зобов’язання ,-

встановила:

3.08.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 76144 грн. матеріальної шкоди у зв’язку з невиконанням зобов’язання, посилаючись на те, що у 2004 році він фактично купив у відповідача будинок розташований в АДРЕСА_1

1.07.2004 року для забезпечення договору купівлі – продажу будинку він передав ОСОБА_3 8 000 грн., а останній був повинний до вересня 2004 року оформити договір купівлі –продажу, бо на той час у нього не було правовстановлюючих документів на будинок. З липня по жовтень 2004 року він, ОСОБА_2 займався перебудовою будинку, змінив вікна та двері, зробив електропроводку, водопровід, каналізацію, стяжки підлоги на першому поверсі, утеплив стелю на 2 поверсі, поштукатурив стіни, встановив залізні ворота та гараж. На ці роботи ним було витрачено 26 667 грн.

14.10.2004 р. за ОСОБА_3 рішенням Вовчанського районного суду Харківської області було визнане право на недобудований спірний житловий будинок, але він до цього часу не бажає оформити договір купівлі –продажу, тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь за порушення зобов’язання матеріальну шкоду в сумі 76 144 грн., а саме, витрати на будівництво будинку з врахуванням індексу інфляції 58 127 грн., сума завдатку з врахуванням індексу інфляції 17744 грн., та 3% річних 1273 грн.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що заявлені позивачем вимоги не відповідають дійсності, бо ніяких договорів віг з ОСОБА_2. не  укладав і ніяких зобов’язань він перед останнім не має.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 15 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення 74 166 грн. матеріальної шкоди у зв’язку з невиконанням зобов’язання – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на його користь 76 144 грн. в відшкодування матеріальної шкоди внаслідок неналежного виконання зобов’язань та судові витрати, посилаючись на порушення норм матеріального та права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно  зі ст.ст. 11, 57-60, 212, 303, 308 ЦПК України суд розглядає цивільні  не інакше як за зверненням фізичних осіб в межах заявлених вимог, на підставі доказів сторін, які зобов’язані довести ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за внутрішнім переконанням що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст. 610, 638, 639, 657, 635 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Договір є укладеним, якщо сторони  в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені законом.

 Договір купівлі – продажу житлового будинку, або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 76 144 грн. в відшкодування матеріальної шкоди у зв’язку з невиконанням зобов’язання суд першої інстанції  виходив з того, що позивач та його представник не довели за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням ст. ст. 10, 57 - 59 ЦПК України обставини на які вони посилалися, як на підставу свої вимог, тобто про наявність договору укладеного у письмовій формі, який нотаріально посвідчений та належним чином зареєстрований, та його порушення з боку відповідача. Крім того, позивачі ухилялися від проведення судової технічно – будівельної експертизи.

    Такий висновок є  в обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі  повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Суд  правильно встановив юридичну природу виниклих правовідносин і застосував закон, який їх регулює.

Наведені в скарзі доводи були предметом судової перевірки і не дістали об’єктивного підтвердження.

Так свідок Кротова І.К. –приватний нотаріус, пояснила що сторони зверталися до неї за консультацією, але ніяких нотаріальних дій по укладенню правочина між ними вона не виконувала.

Згідно з рішенням апеляційного суду Харківської області від 19.06.2008 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 27.10.2008 р. в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі –продажу дійсним, та визнання права власності на недобудований будинок –відмовлено.

А рішенням Вовчанського районного суду від 14.10.2004 р. визнане за ОСОБА_3 право власності на недобудований житловий будинок за адресою : Бульвар Будівників, 29, смт. Вільга Вовчанського р-ну.

Доказів про укладення в установленому законом порядку правочину між сторонами стосовно права власності на вказаний вище будинок  матеріали справи не містять.

Отже, при ухваленні рішення суд, в межах заявлених позовних вимог, дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Оскільки наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду не спростовують, в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити на підставі ст. 308 ЦПК України.    

    Керуючись ст.ст. 303 - 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

 ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

    Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 15 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий – підписи

Судді: підписи

Вірно:

Суддя