Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Макарова Г.О.,
суддів: Котелевець А.В.,
Кружиліної О.А.,
при секретарі – Пуль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними та скасування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу та звернення на предмет іпотеки, -
встановила:
09.02.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі ПН ХМНО ОСОБА_4) про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки посвідчених 31.07.2008 р. ПН ХМНО ОСОБА_4 посилаючись на наступне.
31.07.2008 року між ним - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким він зайняв у відповідача гроші в сумі 484510 грн., що згідно курсу НБУ на 31.07.2008 р. становить 100000 доларів США, строком до 31.10.2008 року, а коли він, позичальник не зробив розрахунок до встановленого строку відповідач-позикодавець має право пред'явити цей договір для стягнення. Цей договір був нотаріально посвідчений 31.07.2008 року ПН ХМНО ОСОБА_4 31 липня 2008 року між ним - ОСОБА_3, ОСОБА_3 що діяла за себе особисто та своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та
ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, який був нотаріально посвідчений, за яким я метою забезпечення зобов'язань за згодою органів опіки і піклування передали передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належала їм на праві власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 24.04.2008 р.
Вказані договори не містять положень де і коли відбулася передача грошей і в якій кількості, а договором іпотеки підтверджено що кошти не передавалися, що підтверджує безгрошовість оскаржуваного договору позики.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, вказані договори відповідають вимогам закону, а вказані відповідачем обгрунтування на підтвердження їх недійсності суперечать договорам та цивільному законодавству.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 800680 грн. боргу, 106906,75 грн. процентів, 213814,50 грн. пені, 27442,5 грн 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за договором позики та просив звернути стягнення на предметі іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання на неї права власності і стягнути збитки з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 по 8000 грн.. В обгрунтування своїх вимог посилався на наступне.
31.07.208 року за договором позики, який посвідчений нотаріально він позичив ОСОБА_3 еквівалент 100000 доларів США, які зобов'язався повернути 31.10.2008 року. В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики він уклав з ОСОБА_3, ОСОБА_3 договір іпотеки на належну ним квартиру та договір поруки з ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_3 порушив умови договору позики, ОСОБА_2 просив задовольнити його позов.
Відповідач ПН ХМНО ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, вважала що укладені 31.07.2008 р. договори позики, іпотеки і поруки були укладені, але гроші за договором позики ні він на ОСОБА_3 не отримали.
Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 позов свого чоловіка визнала, посилаючись на те, що грошей за договором позики її чоловік не отримав.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що договори позики і іпотеки не містять даних щодо строку їх виконання, мають суперечки, а ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_6 заперечували факт отримання грошей за договором позики.
З таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно параграфу 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Позикодавець має право на одержання від позиальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк, та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця.
Якщо договір позики має бути укладеним у писбмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 57-64 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін, які повинні довести ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи свідчать, що 31.07.2008 р. ОСОБА_3 зайняв у ОСОБА_2 гроші 484510 грн, що згідно курсу НБУ на 31.07.2008 р. становить 100000 доларів США строком до 31.10.2008 року із метою забезпечення викладених зобов'язань ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_3 яка діяла за себе та за неповнолітніх дітей ОСОБА_7 07.06.1996 р. н., ОСОБА_3 18.11.1994 р. н. з дозволу оцінки та піклування передали ОСОБА_2 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 вартістю 342500 грн.
Крім того за договором поруки від 31.07.2008 р. ОСОБА_6 поручився перед ОСОБА_2 в повному обсязі за виконання ОСОБА_3 свого обов'язку за договором позики від 31.07.08 р. укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Договори позики, іпотеки, поруки вказані вище, посвідчені нотаріально.
Але у встановлений договором позики строк ОСОБА_3 не повернув ОСОБА_2 позику, в зв'язку з чим останній через нотаріуса направив заяви ОСОБА_3 (позичальнику) та ОСОБА_10 (поручителю) з пропозицією погасити заборгованість згідно укладеним договорам, але вони відмовились погасити заборгованість.
Вказані обставини підтверджені нотаріально затвердженими оговорами позики, іпотеки, поруки, останній з яких сторонами не оспорювався, письмовими положеннями нотаріуса та відповідача в їх сукупності та взаємозв'язку, змістом вказаних договорів, які не суперечать один одному і не містять суперечностей, які б давали підстави для визнання їх недійсними.
Будь-які інші дані, які б свідчили про те, що викладені вище обставини не відповідають матеріалам справи відповідно до вимог ст. ст. 57-64, 212 ЦПК України відсутні.
З огляду на те, що надані сторонами докази безспірно свідчать про те, що вказані договори позики, іпотеки укладені з дотриманням вимог метеріального права і інших порушень при їх нотаріальному посвідченні не містять, судова колегія вважає необхідним скасувати рішення і ухвалити нове про відмову ОСОБА_3 не оспорювали факт укладання вказаних договорів, а стверджували, що позивач за договором позики не отримав грошей.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3, поручителем якого є ОСОБА_10 порушив договір позики і відмовився разом з поручителем від виконання зобов'язань за вказаним договором позики.
Оскільки в договорі позики визначено, що ОСОБА_3 зайняв гроші у ОСОБА_2 в сумі 484510 грн., що згідно курсу НБУ становить 10000 доларів США, тобто визначна сума грошового зобов’язання в гривнях, а потім вказаний грошовий еквівалент в іноземній валюті сумою боргу за договором позики є 484510 грн. в національній валюті.
Три відсотки річних від простроченої суми за вказаним вище договором позики за період з 31.10.2008 р. по 23.09.2009 р. (328 днів) складають 13061,86 грн. (484510/100*3%/365*328 прострочених днів=13061,86 грн.)
Тобто, внаслідок невиконання ОСОБА_3 договору позики до 23.09.2009 р. у ОСОБА_2 виникло право на стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 згідно ст. ст. 553-556 ЦК в солідарному порядку 497571,86 грн. (484510+13061,86)
Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення неустойки у сумі 213814,50 коп. задоволенню не підлягають, оскільки ж це не передбачено ст. ст. 1050, 624 ЦК для укладення договору позики. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення процентів у сумі 106906,75 грн. оскільки згідно з положенням п. 5 розділу VIII прикінцевих положень і Закону Украйни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання коштів (грошевих) у позику є фінансовою послугою (п. 3 ст. 4 Закону). Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти, (п. 5 ч. 1 ст. 1). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики із оплатою процентів не допускається.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про звернення стягнень на передачу в іпотеку квартиру шляхом визнання на неї права власності, оскільки згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 5.06.2003 р., ОСОБА_2 не надсилав іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається системний зміст порушених зобов’язань у не менш ніж 30-денний строк, для попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
ОСОБА_2 не доведені вимоги про стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 збитків по 8000 грн. з кожного, оскільки доказів з приводу цього не надано, а йому ці вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 1820 грн. (а. с. 58,59).
Керуючись ст. ст. 303-305, 307, 309, 313, 314, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-
.
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсними договорів позики та іпотеки від 31.07.2008 р. посвідчених нотаріально та зареєстрованих в реєстрах № 3740 і №3746.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_2 497 571, 86 грн. суми боргу та 3% річних .
Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 1820 грн. судових витрат на користь ОСОБА_2 по 910 грн. з кожного.
У задоволенні позову ОСОБА_2 про звернення стягнення на передачу в іпотеку АДРЕСА_1, про стягнення процентів від суми позики, неустойки та витрат, пов’язаних з вчиненням виконавчого напису відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий – підпис
Судді: підписи
Вірно:
Суддя