У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Макарова Г.О.,
суддів: Котелевець А.В.,
Кружиліної О.А.,
при секретарі – Пуль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, Орган опіки та піклування Київської районної у м. Харкові ради про визнання права власності, -
встановила:
3 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6., та її дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8., в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4, в якому просить визнати право власності ОСОБА_11 в спільній сумісній власності на житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 з часу приватизації квартири -26 грудня 1997 року зобов’язати Управління комунального майна та приватизації виконкому Харківської міської ради внести зміни в свідоцтво про право власності на житло « 2-98- 105945 від 26.12.1997 року, а саме включити в склад співвласників приватизованого житлового приміщення ОСОБА_11 посилаючись на наступне.
Вона, ОСОБА_2 зареєстрована та мешкає в спірній квартирі за адресою : АДРЕСА_1. 8 листопада 1993 року у неї від шлюбу зОСОБА_1 зареєстрованого 30.12.1995 року Московським районним відділом РАГС м. Харкова народилася донька ОСОБА_4, яка не була зареєстрована за її, позивачки місцем реєстрації.
26 грудня 1997 року квартира була приватизована і було видане свідоцтво на право спільної сумісної власності №2 -98105945 ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 і їй ОСОБА_2 згідно з розпорядженням від 26 грудня 1997 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.
Вона приватизацією не займалась і була впевнена що квартира приватизована з урахуванням права власності на неї її доньки.
В кінці 2008 року відносини між нею мірю та сестрою погіршилися, виник спір про поділ квартири і їй стало відомо, що її донька не є співвласницею квартири.
Відповідачі та їх представник позов не взнали посилаючись на те, що ОСОБА_2 в спірній квартирі була лише зареєстрована із 1996 року по 2002 рік із своєю сім’єю мешкала за місцем проживання свого чоловіка. Вона була присутня при приватизації житла. З часу народження доньки вона чи батько дитини могли зареєструвати доньку за місцем своєї реєстрації, але позивачка не зареєструвала доньку за місцем своєї реєстрації.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, бо навіть належне виконання батьками своїх обов’язків по захисту майнових прав не є підставою для відмови в її захисту.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відмовляючи позивачці в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів про те, що її неповнолітня донька ОСОБА_4 на час приватизації квартири АДРЕСА_1 була в ній зареєстрована, а свідоцтво про народження ОСОБА_4, яке видане 30.12.1995 року Московським відділом РАГС м. Харкова, як і довідка з місця проживання свідчать про те, що на час приватизації ОСОБА_4 проживала в Московському районі м. Харкова де в подальшому і навчалася у школі, чого не заперечується і представником позивачки. ОСОБА_4 була зареєстрована в спірній квартирі лише 4.11.2006 року.
Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Суд правильно встановив юридичну природу виниклих правовідносин і застосував закон, який їх регулює.
Згідно ст. 65 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей письмової та іншої згоди членів сім'ї які проживають разом з ним не потрібно.
Статтею 60, 67 КпШС України передбачено, що захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень, від їх згоди залежить при кому повинні проживати неповнолітні діти.
Відповідно до ч.1 ст.14, ст. 17 ЦК України в редакції 1963 р. За неповнолітніх, які не досягли 15 років, угоди укладають від їх імені батьки. Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно, або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли 15 років визнається місце проживання їх батьків.
Законом України від 19 червня 1992 року №2482 –ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням Державного комітету України по житлово –комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. №56 до членів сім'ї наймача відносяться лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем, або за якими зберігається право на житло. Передача займаних квартир, здійснюється у спільну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
При оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок довідку про склад свої та займані приміщення і звертається в орган приватизації з заявою.
На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його в спеціальній книзі, воно підлягає обов’язковій реєстрації в БТІ.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло №2-98-105945 від 06 грудня 1997 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 та членам її сімї ОСОБА_12, ОСОБА_6., ОСОБА_8, ОСОБА_2 це свідоцтво, як і документи на підставі яких воно видано ніким не оспорюється, даних про те, що при приватизації був порушений закон матеріали справи не містять. (а.с.5).
Згідно довідки про склад сім'ї та реєстрацію (а.с.72) в квартирі АДРЕСА_1, яка приватизована зареєстровані та проживають 7 членів сім'ї: ОСОБА_5 з 28.02.1962 р., ОСОБА_6 з 24.06.82 р., ОСОБА_7 з 25.02.1992 р., ОСОБА_8 з 06.05.1995 р., ОСОБА_2 з 19.12.1989 р. ОСОБА_4 з 4.11.2006 р., ОСОБА_16 4.11.2006 р.
Свідоцтво про народження ОСОБА_4 видане Московським відділом РАГС за місцем проживання її батька, як і свідоцтво реєстрації шлюбу. Вона мешкала і навчалась за місцем проживання батька.
Позовні вимоги про зобов’язання Управління комунального майна та приватизації внести зміни в свідоцтво про право власності на житло № 2-98- 105945 від 26.12.1997 р., а саме включити в склад співвласників ОСОБА_11 суперечать вказаним вище законом, бо не входять до функцій органів приватизації, крім того, вказаний орган залучений до справи в якості третьої особи а не відповідача.
Таким чином вказані докази в їх сукупність та взаємозв’язку свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.
Будь – які інші дані, які б свідчили б про те, що викладені в судовому рішенні факти не відповідають матеріалам справи відсутні.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303 - 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – підпис
Судді: підписи
Вірно:
Суддя