У   Х   В   А   Л   А

                            І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

 14 грудня 2010 року                                                                            м. Рівне

    Колегія суддів судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

                                                   Головуючого судді: Демянчук С.В.

                                                      суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.

                                                  при секретарі:  Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації за володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

    Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації за володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності.

    Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

    Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що він не може в повній мірі реалізувати своє законне право щодо розпорядження, володіння та користування належною йому на праві власності Ѕ частиною квартири, так як згоди між ним та відповідачкою, щодо володіння та користування спільним майном не досягнуто.

    Крім того зазначає, що з 13 жовтня 2006 року по даний час спірною квартирою одноосібно володіє та використовує її для постійного проживання ОСОБА_2, а тому має сплатити йому матеріальну компенсацію в розмірі 12744 грн.

Просив рішення Здолбунівського районного суду від 21 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну компенсацію в розмірі 12744 грн. за володіння та користування Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1, витрати по справі покласти на відповідача.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях, ОСОБА_2 вказує, що  висновки суду першої інстанції є правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Справа № 22-2015/2010                                            Головуючий в 1 інстанції: Кушнір О.Г.

Категорія: 41                                                              Доповідач: Демянчук С.В.    

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

    ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася. Про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання нею судової повістки.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач скористався своїм правом на одержання компенсації вартості належної йому частки майна, а тому вимога про сплату йому матеріальної компенсації за володіння та користування цією часткою є безпідставною, оскільки він не є власником спірної квартири.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах  чинного  цивільного законодавства.

Згідно принципу диспозитивності  цивільного судочинства  / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі. Обов'язок  доказування і подання доказів  процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони.

 Однак, будь-яких належних та заслуговуючих на увагу і спростовуючих  висновки суду доказів , ОСОБА_1 суду не надав.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що порушуються оскаржуваним рішення його право спільної сумісної власності в спірній квартирі на володіння та користування зазначеною квартирою, оскільки жодних доказів в підтвердження того, що між сторонами мали місце договірні стосунки , та доказів порушення його прав та законних інтересів власника, не надано.

    Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

      Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2010 року залишити без зміни.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.      

         Головуючий суддя:                                                    Демянчук С.В.

         Судді :                                                                          Василевич В.С.

                                                                                               Шимків С.С.