Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С.,Шимківа С.С.
при секретарі: Приходько Л..
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 07 жовтня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог дочірнє підприемство « Ференс i Ко- Piвне» закритого акціонерного товариства « Транспортна компанія Ференс i Ко» про стягнення коштів в порядку регресу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 07 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог ДП «Ференс i Ко- Piвне» ЗАТ «Транспортна компанія Ференс i Ко» про стягнення коштів в порядку регресу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 27000 грн. виплаченого відшкодування.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 270 грн. судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗ, та 2000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 29390 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що стягнення з нього шкоди в порядку регресу є незаконним, необґрунтованим, прийнятим внаслідок неправильного застосування закону, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вказує, що, суд обґрунтовував своє рішення, посилаючись на те, що він перебував в трудових відносинах з позивачем, тобто ОСОБА_2, що ці правовідносини встановлені вироком суду від 19 червня 2009 року, що в судовому засіданні він не заперечував факту перебування у трудових відносинах з позивачем.
Однак, трудову угоду він укладав з представником ДП « Ференс i Ко- Pівне» ЗАТ «Транспортна компанія Ференс i Ко» ОСОБА_4 Йому надав пакет документів: заяву про працевлаштування в товариство, трудову книжку, пред'являв паспорт та посвідчення водія.
Окрім шляхового листа, ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів в підтвердження перебування його з відповідачем в трудових правовідносинах.
Справа № 22-1903/2010 Головуючий в 1 інстанції: Головчак М.М.
Категорія:30 Доповідач: Демянчук С.В.
Вважає, що неврахування зазначених обставин привело до прийняття незаконного рішення, оскільки позивач є неналежним, тому просить оскаржуване рішення скасувати , та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2. в позовних вимогах до нього.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1, його представник не з'явилися. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Апелянт подав суду заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з сімейними обставинами. Обоє були присутні до початку розгляду справи однак без повідомлення суду покинули зал судового засідання.
Колегія суддів, зважаючи на наявність доказів про належне повідомлення апелянта, та відсутність будь-яких доказів щодо поважності неявки апелянта та представника апелянта, дійшла висновку про можливість розгляду справи в їх відсутність.
Позивач, його представник , представник третьої особи апеляційну скаргу не визнали. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим , просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних регресних вимог, суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин того, що вироком Рівненського міського суду від 19 червня 2009 року, відповідач ОСОБА_1 визнаний винним за ч.1 ст.286 КК України, в тому, що він 21 квітня 2007 року, близько 14 годині 50 хвилин, керуючи пасажирським мікроавтобусом Мерседес- Бенц н.з НОМЕР_2 рухаючись зі швидкістю не менше 38.5-40.З км/год по вулиці Соборній в м. Рівне зі сторони вул. Дубенської в напрямку вул. Млинівської, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості та дистанції руху і перед перехрестям з вул. Гур"єва допустив зіткнення з автомобілем марки «Шевролет-Лацетті» д.н НОМЕР_1, що стояв нерухомо в попутному напрямку з увімкненим покажчиком лівого повороту, хоча мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування з зупинкою керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення при своєчасному прийнятті мір до реагування. В результаті ДТП особи отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я. Зазначений вирок набрав законної сили.
Окрім того судом встановлено, і дані обставини не спростовані, про те, що відповідач ОСОБА_1 21 квітня 2007 році керував пасажирським мікроавтобусом марки «Мерседес-Бенц» д.н НОМЕР_2 на підставі шляхового листа, виданого ДП «Ференс і Ко-Рівне» , яке в свою чергу співпрацювало з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 на підставі договору про спільну діяльність.
Відповідач був фактично допущений до роботи суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2
Дані обставини відповідач не заперечував в суді першої інстанції, окрім того факт перебування відповідача в трудових правовідносинах з позивачем встановлені вироком Рівненського міського суду від 19 червня 2009 року.
У відповідності до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи з розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлю законом.
Відповідно до розписки, ОСОБА_2 відшкодував ОСОБА_5 завдану ОСОБА_1 шкоду в розмірі 27000 гривень.
Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість рішення в частині обов'язку відповідача відшкодування регресної вимоги, оскільки відносно цього висновку в рішенні наведені відповідні мотиви і докази. Зазначені висновки суду ґрунтуються на вимогах чинного цивільного законодавства. Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з визначеним судом розміром регресного відшкодування.
Як вбачається зі встановлених вироком Рівненського міського суду від 19 червня 2009 року обставин, згідно з висновком автотоварознавчої експертизи, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Шевролет-Лацетті» д.н НОМЕР_1, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної подій ОСОБА_1, що сталася 21.04.2007 року, складає 20563,95 грн.
Будь-яких доказів в підтвердження того, що заподіяна шкода є іншою, матеріали справи не містять.
За встановлених обставин, оскаржуване рішення підлягає зміні, а стягнута сума зменшенню з 27000 грн. до 20563 грн.95 коп.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони. Апелянтом не надано будь-яких, заслуговуючих на увагу та, спростовуючих встановлені судом обставини, належних доказів.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що він не має нести відповідальності за регресним позовом, оскільки він не спростував обставини встановлені вироком суду та судом першої інстанції, якими встановлено, та останній не заперечував того факту, що працював на маршрутному таксі позивача, був до роботи допущений останнім. Визнані обставини не підлягають доказуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-317, ЦПК України колегія суддів , -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 07 жовтня 2010 року змінити.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 виплаченого відшкодування в порядку регресу з 27000 грн. до 20563 ( двадцяти тисяч п'ятсот шістдесят три) грн.95 коп.
В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.