Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                            І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

 14 грудня 2010 року                                                                            м. Рівне

    Колегія суддів судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

                                                   Головуючого судді: Демянчук С.В.

                                               суддів: Мельника Ю.М., Шимківа С.С.

                                                     при секретарі:  Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

    Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру у зв’язку із спливом позовної давності.

    Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи.

    Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що спірна квартира була придбана за кошти, що виручені ними від продажу квартири, що належала їм на праві спільної часткової власності із покійним чоловіком і при цьому квартира була розташована у м. Тернополі, а не в м. Рівне і договір купівлі-продажу оформлявся у зв’язку з її хворобою на дому. Тому їй не було відомо про факт купівлі-продажу ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1. Це лише є припущення суду першої інстанції.

Крім того зазначає, що договір купівлі-продажу здійснено ними у м. Тернополі 29.08.2005 року, а договір купівлі-продажу спірної квартири в м. Рівне здійснено 26.09.2005 року. Після чого в квартиру поселилась вона з чоловіком та сином, а відповідачка – ОСОБА_4 зареєстрована була у квартирі після укладення шлюбу із сином (18.10.2006 року) лише 26 грудня

________________________________________________________________

Справа № 22-1850/2010                                         Головуючий в 1 інстанції: Ореховська К.Е.

Категорія: 41                                                            Доповідач: Демянчук С.В.    

2006 року. При цьому суду першої інстанції були надані відповідні письмові документи.

    Також звертає увагу на те, що вона ставила питання щодо поновлення строку для звернення до суду і при цьому зазначала підстави пропуску з поважних причин і відповідно надала доводи і докази цьому.

Просила рішення Рівненського міського суду від 29 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 , як відповідач і як правонаступник покійної ОСОБА_1, позиція якого по справі не є суперечливою щодо позовних вимог, підтримав та визнав апеляційну скаргу в повному обсязі.

    Відповідачка ОСОБА_4, її представник апеляційну скаргу не визнали, вважають висновки суду першої інстанції правильними. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову в зв'язку зі спливом позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів  про те, що спірний договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1  від 26.09.2005 року був укладений неправомірно, в порушення вимог діючого законодавства.

Навпаки, встановлено, що право власності на  спірну квартиру відповідно до ст. 334 ЦК України , належить  сину позивачки ОСОБА_3

Колегія суддів, погоджуючись з вищезазначеним висновком суду  першої інстанції, не може визнати законною та обґрунтованою відмову в позові по справі з підстав спливу строків позовної давності.

Беззаперечно, що позивачка знала, або повинна була знати про те, що власником спірної квартири, на яку вона дала своїх кошти від проданої   29.08.2005 року квартири  в м. Тернопіль, є ОСОБА_3

Однак, оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну квартиру є необґрунтованими, тому їй слід відмовити в задоволенні заявлених вимог по суті.

На підставі ст. 392 ЦК України  власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

Разом з тим, частиною 1 ст. 16 ЦК України  передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 цієї ж статті.  

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спірну квартиру, яка була придбана її сином, відповідачем по справі, на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2005 року,  з посиланням лише на ті обставини, що вона давала кошти на придбання зазначеної квартири, але договір купівлі - продажу був оформлений на відповідача.

Однак, доказами по справі встановлено, що окрім тих коштів, які були надані позивачкою, оформлявся в цей же день договір кредиту на 12000 доларів США, а спірна квартира була передана в іпотеку.

Окрім того, позивачка не вказала правові підстави, які б обґрунтовувалися порушення її інтересів. При цьому, останньою не оспорюється сам договір купівлі- продажу спірної квартири та свідоцтво про право власносності на неї, видане ОСОБА_3

Відповідно до ст. 328   ЦК України, якою врегульовано підстави набуття права власності, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Апеляційним судом не встановлено обставин незаконності набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру.

    За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог по справі, тому рішення підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну квартиру.

    На підставі наведеного, керуючись ст.11, 16, 328, 392  ЦК України , ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309,313-317, ЦПК України колегія суддів , -

В  и  р  і  ш  и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

      Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2010  року   скасувати.

    Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру за безпідставністю.

         Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.    

         Головуючий суддя:                                                   Демянчук С.В.

        Судді :                                                                          Мельник Ю.М.

                                                                                             Шимків С.С.