Справа № 22ц-8681/10 Головуючий у 1-й інстанції Алексєєв А.П.
Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Яворської Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі – Величковській В.С.,
за участю позивача - ОСОБА_2, її представника – ОСОБА_3,
представника відповідача - Юрченка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
пасажирського вагонного депо Миколаїв, Одеської залізниці
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачка зазначала, що вона працювала у відповідача провідником пасажирського вагону. 19 травня 2010 року її було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України - прогул. Дане звільнення вважає незаконним. Так, 19 квітня 2010 року на станції Харків о 7 ранку, з надуманих причин, вона була відсторонена начальником потягу від роботи і відправлена в м. Миколаїв. Прибувши 20 квітня 2010 року в м. Миколаїв, в зв’язку з погіршенням її стану здоровя, зранку звернулася до лікаря, де знаходилася до 14.30. В той день та наступну ніч вона не могла працювати за станом свого здоров’я. 21 квітня 2010 року, вранці потяг прибув з Москви і вона прийшла на роботу для здачі зміни, оскільки є матеріально відповідальною особою. Після здачі зміни цей день вважається вихідним. Між тим, адміністрація Депо вважала 20 та 21 квітня 2010 року прогулом.
Посилаючись на вищевикладені обставини, просила поновити її на посаді провідника пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці з дня її звільнення та стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2010 року позов було задоволено.
Постановлено: поновити ОСОБА_2 на посаді провідника пасажирського вагону міжнародного сполучення у пасажирському вагонному депо Миколаїв Одеської залізниці; зобов’язано керівництво пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
В апеляційній скарзі пасажирське вагонне депо Миколаїв Одеської залізниці просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду Миколаївської області, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення по справі.
Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 19 листопада 2010 року до участі в справі притягнуто юридичну особу - Одеську залізницю.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивачку, її представника, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 з 22 січня 2009 року працювала за контрактом з пасажирським вагонним депо Миколаїв Одеської залізниці провідником пасажирського вагону міжнародного сполучення.
18 квітня 2010 року о 8.10 заступила у рейс потягу №66 сполученням Миколаїв-Москва, вагон №8.
При проведені поглибленого митного огляду 19 квітня 2010 року о 02.02 ночі на станції Харків потягу №66 у відповідності з орієнтуванням СБУ в Миколаївській області, щодо можливості спроби незаконного перевезення через митний кордон України в зоні діяльності п.к. Харків-Пасажирський товарів подвійного призначення та інших товарів з приховуванням від митного контролю співробітниками митниці у співпраці зі співробітниками УСБУ та прикордонниками в результаті огляду конструктивних порожнин вагону №8 виявлено в міжстельовому просторі пасажирських купе №№1-9 приховані від митного контролю товари – штани з джинсової тканини, загальною кількістю 1323 шт.
ОСОБА_2 на станції Харків було знято з потягу співробітниками УСБУ та митниками для складання протоколу про Порушення митних правил №198/80000/10 від 19 квітня 2010 року за ст.352 Митного кодексу та дачі свідчень за порушення митних правил.
Після складання протоколу позивачка була відпущена та вночі 20 квітня 2010 року повернулася додому.
Згідно наданого позивачкою витягу із висновку ЛКК від 21.04.2010 р., 20 квітня 2010 р. з 09.00 год до 14.30 год. вона знаходилася в міській поліклініці №1, де була на амбулаторному прийомі у лікаря – терапевта. Їй встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба 2 ст., кризова течія.
Відповідно до наказу № ЛВЧДк-13/09-64 від 27.04.2010 р. - 20 та 21 квітня 2010 року вважається днем прогулу ОСОБА_2 Цього ж дня, до профспілкового комітету ЛВЧД-13 направлено подання про звільнення останньої за п.4 ст.40 КЗпП України.
Потяг «Москва-Миколаїв» за графіком прибув до м. Миколаєва 21 квітня 2010 року о 7 год.15 хв. Цього дня, після прибуття потягу позивачка з’явилася на роботу та здала свою зміну провіднику іншої бригади. Зазначені обставини підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_7, яка вказувала, що претензій до ОСОБА_2 під час здачі їй вагону 21 квітня 2010 року не мала. 27 квітня 2010 року ОСОБА_2 надала свої пояснення щодо відсутності на роботі 20 квітня 2010 р.(а.с.49)
Після отримання згоди профспілкового комітету на звільнення, наказом №77/л від 19 травня 2010 року ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади за п.4 ст.40 КЗпП України - прогул, дію контракту №1991 від 22 січня 2009 року розірвано.
За правилами ч.1 ст.15 Закону України «Про залізничний транспорт» №273/96-ВР від 04.04.1996 р., трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі КЗпП України, Положення «Про дисципліну Працівників залізничного транспорту України», іншими актами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більш трьох годин протягом рабочого дня) без поважних причин.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями), викладених у п. 24 постанови № 9, при розгляді позовів про поновлення
на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Звільнення за цією підставою допускається лише у тому разі, якщо працівник скоїв прогул без поважних причин. Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Поважними слід визнати такі, причини, які виключають вину працівника. При такому розумінні поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України не суперечить п.24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни при наявності вини працівника. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоч би вона і не була підтверджена лікарняним листом.
Підставами для звільнення стала відсутність позивачки на роботі 20 та 21 квітня 2010 р., яку відповідач вважав прогулами без поважних причин.
Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, суд виходив з того, що позивачка була відсутня на роботі з поважних причин.
Такий висновок суду є вірним та відповідає дійсним обставинам справи, оскільки за погодженням з начальником потягу Миколаїв – Москва Свистуновим Д.І., позивачка була відсторонена від роботи для дачі пояснень працівникам СБУ та митних органів та після чого їй було рекомендовано повертатися додому.
Безперечних доказів, які б свідчили, що позивач мала приступити до роботи 20 та 21 квітня 2010 р., в той час, коли потяг на якому вона повинна виконувати свої обов’язки як провідник знаходився в рейсі та з власної ініціативи не вийшла на роботу відповідач суду не надав.
Ні правилами внутрішнього трудового розпорядку пасажирського вагонного депо Миколаїв, ні колективним договором, затвердженим конференцією трудового колективу цього депо, ні Положенням «Про дисципліну працівників залізничного транспорту України», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 26.01.1993 р., не передбачено ситуації, коли провідник з тих чи інших причин відсторонений від роботи ( за станом здоров`я, за вчинення адміністративного правопорушення, злочину) .
За таких обставин, відсутність позивача на роботі 20 та 21 квітня 2010 року не можна вважати прогулом без поважних причин. Оскільки 20 квітня 2010 року вона не могла виконувати свої обов’язки за станом здоров`я, а після повернення потягу з рейсу 21 квітня 2010 року, після передачі провідником зміни вважається вихідним. Про що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, за фактом контрабанди товару 19 квітня 2010 року, УСБУ в Миколаївській області порушено кримінальну справу. Між тим, у відношенні ОСОБА_2 кримінальну справу за фактом замаху на контрабанду через митний кордон України за ознаками ст. 201 КК України, провадженням закрито на підставі п.2 ст.6 УПК України( за відсутністю складу злочину).
Суд, з’ясувавши обставини справи, дав належну оцінку доказам, які представлені сторони, та з врахуванням положень чинного КЗпП України дійшов вірного висновку про те, що позивачка була відсутня на роботі з поважних причин.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність позивачем обставин, що мають значення по справі, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Задовольняючи вимоги щодо стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції в порушення вищезазначеної норми не навів відповідного розрахунку, а зобов’язав керівництво пасажирського вагонного депо Миколаїв провести відповідні нарахування.
Між тим, з таким погодитися не можна.
Період вимушеного прогулу позивача з 19 травня по 27 вересня 2010 р. складає 94 робочих дні. Середній заробіток за останні 2 місяці роботи становить 2756 грн.58 коп (2957.61+2555.56=5513.17 : 2). Середньоденний заробіток за цей період 61.25 ( 2756.58 : 45 дні). Середній заробіток за час вимушеного прогулу 5757.50 (61 грн.25 коп. х 94 дні).
За такого рішення суду, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України в цій частині, слід змінити, стягнувши з відповідача Одеської залізниці на користь позивачки 5757 грн.50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню 66 грн. 07 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И ЛА :
Апеляційну скаргу пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2010 року в частині зобов’язання керівництва пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року – змінити.
Стягнути з Одеської залізниці на користь ОСОБА_2 5757 (п’ять тисяч сімсот п’ятдесят сім) грн.50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів і в дохід держави 66 грн. 07 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку .
Головуючий
Судді