Справа № 22ц-8679/10              Суддя першої інстанції: Павлова Ж.П.

категорія 34                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання  Поліщук Ю.В. ,

за участі: представника позивача ОСОБА_3,

          представників відповідача Естеркіна О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

Миколаївської міської ради

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2010 року

за позовом

ОСОБА_5  до комунального підприємства «ЕЛУ автодоріг» (далі – КП «ЕЛУ автодоріг») , Миколаївської міської ради  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до КП «ЕЛУ автодоріг», Миколаївської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 28 травня 2006 року його син ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі НОМЕР_1, що належав позивачу, по вулиці Лазурній в місті Миколаєві, потрапив у вибоїну, яка знаходилась по середині дороги. Внаслідок цього, його автомобіль було пошкоджено.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів  15966 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.

В процесі вирішення спору, позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути солідарно з відповідачів 25237 грн. 8 коп. матеріальної шкоди, 2500 грн. витрат на правову допомогу, 400 грн. вартості експертного дослідження та 3000 грн. моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути на користь ОСОБА_5 з КП «ЕЛУ автодоріг» та Миколаївської міської ради в солідарному порядку 25237 грн. 8 коп. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди, 400 грн. вартості експертного дослідження та 303 грн. 37 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на незаконність вказаного рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог  до Миколаївської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що за шкоду заподіяну позивачу внаслідок дорожньо-транспортної події, мають відповідати КП «ЕЛУ автодоріг» та Миколаївська міська рада в солідарному порядку .

Між тим, з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи, а також вимогам матеріального   права.

Так, судом встановлено, що біля 23-ї години 28 травня 2006 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 на праві власності, рухався по вулиці Лазурній м. Миколаєва . В районі будинку № 50, за відсутності освітлення та огороджувальних засобів, вказаний автомобіль потрапив у вибоїну глибиною 20 см, шириною 3,8 м, довжиною 2 м, яка знаходилась по середині дороги. Внаслідок цього автомобіль позивача було пошкоджено на суму 25237 грн. 8 коп., а також позивачу заподіяно моральних страждань .

Зазначені обставини підтверджуються схемою події, складеної співробітниками ДАІ 28 травня 2006 року (а.с. 5), висновком спеціаліста від 8 серпня 2006 року  (а.с. 14) та висновком товарознавчої експертизи від 21 квітня 2008 року (а.с. 74-81).

ОСОБА_5 пред’явив вимоги про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля, до КП «ЕЛУ автодоріг» та Миколаївської міської ради.

За статтею 24 Закону України «Про дорожній рух» відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах несуть власники  доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи , залежно від того у кого у віданні знаходяться ці об’єкти.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням М иколаївської міської ради від 13 грудня 2001 року № 36/11 створено юридичну особу – КП «ЕЛУ автодоріг», якому постановлено передати дороги, мости та інші дорожні об’єкти, права та обов’язки щодо їх управління, експлуатації і утримання (а.с. 54) .

Згідно розпорядження фонду комунальної власності від 10 січня 2003 року № 8-р за КП «ЕЛУ автодоріг» закріплені вулиці та дороги в м. Миколаєві, в тому числі вулиця Лазурна, на праві повного господарського відання  (а.с. 40).

Як вбачається із змісту статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на момент утворення КП «ЕЛУ автодоріг», та статей 24, 55, 62-72, 78 ГК України передача майна у повне господарське відання  передбачає можливість суб’єкта господарювання володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

Отже, КП «ЕЛУ автодоріг» є уповноваженим органом Миколаївської міської ради у сфері дорожнього руху в місті Миколаєві, і як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відсутність належного фінансування не є обставиною, яка звільняє від відповідальності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідальною особою за заподіяну позивачу шкоду є КП «ЕЛУ автодоріг» , а тому позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню .

Що стосується вимог пред’явлених до Миколаївської міської ради, то колегія вважає, що позивачем не доведено вини останньої в незадовільному експлуатаційному утриманні вулиці Лазурної, в тому числі, несвоєчасному позначенні дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами спірної вибоїни, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, є необґрунтованими, оскільки спростовуються дослідженими по справі доказами.

Доводи представника КП «ЕЛУ автодоріг» про те, що Миколаївська міська рада повинна нести солідарну відповідальність, тому що вона не визначила КП «ЕЛУ автодоріг» балансоутримувачем доріг та вулиці у м. Миколаєві, не заслуговують на увагу , оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень нормативних актів по утворенню цього комунального підприємства та норм матеріального права.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення з Миколаївської міської ради підлягає скасуванню на підставі статті 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2010 року в частині стягнення з Миколаївської міської ради скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5  до Миколаївської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                         Судді: