Справа № 22ц-8638/10 Головуючий у 1-й інстанції Сотська С.О.
Категорія 37 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі
головуючого – Базовкіної Т.М.,
суддів : Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі – Бобуйок І.Ф.,
без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування
В С Т А Н О В И Л А
У серпні 2010 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
В обґрунтування вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку за вказаною адресою, дві земельні ділянки площею по 4.76 га кожна та дві земельні ділянки площею по 0.17 га кожна, які належали спадкодавцеві на підставі Державних актів на право приватної власності від 20 серпня 2007 року, виданих на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації від 08 червня 2007 р. Відповідно до складеного ОСОБА_4 заповіту, останній належний йому житловий будинок та сертифікати на земельну частку (пай) заповідав йому. В установлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 14 липня 2010 р. отримав Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 На інше спадкове майно за заповітом свідоцтво не отримав, оскільки на час відкриття спадщини спадкодавець отримав державні акти на земельні ділянки. Вважаючи, що спадкодавець виявив свою волю щодо спадкового майна, то він має право на спадкування двох земельних ділянок площею по 4.76 га кожна та двох земельних ділянок площею по 0.17 га кожна, які знаходяться в межах Лисогірської сільської ради. Крім того, оскільки на теперішній час він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, то за ним на підставі ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0.16 га за цією адресою без зміни цільового призначення - ведення присадибного господарства.
Посилаючись на викладене, просив визнати за ним право власності на дві земельні ділянки площею по 4.76 га кожна та дві земельні ділянки площею по 0.17 га кожна, які знаходяться в межах Лисогірської сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 0.16 га за адресою АДРЕСА_1 в зв’язку з переходом права власності на житловий будинок.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Постановлено: визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0.05 га, яка розташована в АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове про задоволення його вимог.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на безпідставність її доводів і просить відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 13 липня 1989 року належав житловий будинок АДРЕСА_1. Також він був власником земельної ділянки за цією адресою площею 0.16 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 18 квітня 2002 року.(а.с.11)
Крім того, йому на праві власності належать в межах Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:
- площею 4.76 га на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №616206 від 20 серпня 2007 року ( а.с.6);
- площею 0.17 га підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №616607 від 20 серпня 2007 року ( а.с.7,8);
- площею 4.76 га на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №616205 від 20 серпня 2007 року ( а.с.9);
- площею 0.17 га підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №616606 від 20 серпня 2007 року ( а.с.28-30).
29 березня 2005 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 та сертифікати на право на земельну частку(пай) серії МК №0123973, №0124751, які видані Первомайською РДА 25 лютого 1997 року заповідав ОСОБА_2( а.с.26). Зміни до заповіту спадкодавцем не вносилися.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.(а.с.27)
Після його смерті відкрилася спадщина на вищевказане майно.
Спадкоємцями після його смерті є: ОСОБА_3 - спадкоємець першої черги та ОСОБА_2- спадкоємець за заповітом.
Обидва спадкоємці у встановлені законом строки звернулися із заявами про прийняття спадщини до Другої Первомайської державної нотаріальної контори. Було заведено спадкову справу №280/2008 р.
14 липня 2010 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1. На решту спадкового майна свідоцтво не видано, письмова відмова відсутня.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на дві земельні ділянки площею по 4.76 га кожна та дві земельні ділянки площею по 0.17 га кожна, які належали спадкодавцеві на підставі Державних актів на право приватної власності від 20 серпня 2007 року, суд посилався на те, що з часу отримання спадкодавцем Державних актів на право власності на ці земельні ділянки він набув статусу власника, в зв’язку з чим змінився предмет, на який на момент смерті спадкодавець розпорядження не зробив, оскільки спадкування за заповітом можливо лише при волевиявленні спадкодавця, то в даному випадку спадкування спірних земельних ділянок настає за законом, а не за заповітом.
Відповідно до роз’яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України № №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікат на право на земельну частку(пай) є дійсним до виділення земельної ділянки в натурі( на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю( п.17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).
За таких обставин відмова суду є правомірною і відповідає вимогам ст.ст.1233-1236 ЦК України.
Тому доводи апелянта, що спадкодавець заповідав йому саме ці земельні ділянки є не обґрунтованими і такими, що суперечать діючому законодавству.
Згідно зі ст.1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Оскільки вищевказане нерухоме майно не увійшло до складу спадкового майна за заповітом, то підлягає спадкуванню за законом на загальних підставах. Спадкоємцем першої черги за законом є відповідачка ОСОБА_3, позивач же належить до п’ятої черги. За таких обставин, підстав для визнання за ним права власності на вищевказані земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не має.
За правилами ст.1225 ЦК України, при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 частково, суд виходив з того, що Державним актом на право приватної власності на землю від 18 квітня 2002 року, ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку площею 0.16 га для присадибного господарства. Відповідно до кількісної характеристики землі, що йому передано, 0.16 га становлять - 0.11 га рілля, 0.05 га під будівлями. До заповіту це нерухоме майно спадкодавцем не включено. Доказів того, що для обслуговування спадкового житлового будинку слід виділити земельну ділянку іншою площею до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку про те, що до ОСОБА_2, як спадкоємця житлового будинку АДРЕСА_1 переходить право власності на земельну ділянку площею 0.05 га, яка зайнята під будівлями та необхідна для їх обслуговування.
Доводи апелянта в скарзі про те, що виходячи з обставин справи, суд зробив невірний висновок є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий Судді